Наказ про переведення на основне місце роботи

Накази
Дата оновлення: 06/06/2026

Коротко про документ

Наказ про переведення на основне місце роботи зразок потрібен роботодавцю, коли працівник, який раніше працював за сумісництвом, переходить у статус працівника за основним місцем роботи. Такий документ оформлює кадрову зміну, фіксує дату початку роботи як основної, посаду, умови оплати та підстави для зміни статусу.

Наказ видає роботодавець на підставі заяви працівника, кадрових документів і, за потреби, підтвердження припинення роботи за попереднім основним місцем. Документ застосовується в приватних компаніях, ФОП-роботодавців, установах і організаціях, де ведеться кадровий облік.

Після видання наказу працівника ознайомлюють із ним під підпис, а кадрова служба вносить відповідні відомості до особової картки, табелю, штатних і облікових документів. За потреби роботодавець також оновлює умови трудового договору або додаткову угоду.

Створити свій документ онлайн

Заповніть форму — отримайте готовий .docx файл зі своїми даними. Безкоштовно.

Коли потрібен наказ про переведення на основне місце роботи?

Наказ про переведення на основне місце роботи оформлюється, коли працівник уже перебуває у трудових відносинах із роботодавцем як сумісник, але надалі ця робота стає для нього основною. Найчастіше це стосується зовнішнього сумісника, який звільнився з попереднього основного місця роботи та хоче продовжити працювати в тій самій компанії вже як основний працівник.

Такий наказ також використовують, коли внутрішній сумісник змінює порядок зайнятості за однією з посад, а роботодавцю потрібно правильно відобразити це в кадрових документах. Важливо розуміти, що зміна статусу із сумісництва на основне місце роботи не завжди є класичним переведенням на іншу посаду. Якщо посада, функції та підрозділ не змінюються, наказ фактично підтверджує зміну умов трудового договору та кадрового статусу працівника.

На практиці запит “наказ про переведення сумісника на основне місце роботи зразок” використовують кадровики, бухгалтери та ФОП-роботодавці, яким потрібно уникнути помилок у датах, підставах і формулюваннях.

Хто має право подати

Ініціатором зміни статусу зазвичай є працівник. Він подає роботодавцю письмову заяву з проханням оформити роботу за основним місцем із певної дати. У заяві бажано зазначити, що робота за попереднім основним місцем припинена або що працівник просить вважати поточну роботу основною.

Роботодавець, керівник підприємства або уповноважена особа розглядає заяву та ухвалює кадрове рішення. Якщо умови роботи змінюються істотно, наприклад збільшується тривалість робочого часу, змінюється режим або оплата праці, такі умови потрібно погодити з працівником письмово. Кадрова служба або відповідальний за кадровий облік готує наказ, перевіряє підстави та організовує ознайомлення працівника.

Куди подається наказ про переведення на основне місце роботи

Наказ не подається до суду, ЦНАП чи іншого зовнішнього органу. Це внутрішній кадровий документ роботодавця, який зберігається в документах з особового складу. Його використовують бухгалтерія, кадрова служба, керівник структурного підрозділу та відповідальні особи, які ведуть табель обліку робочого часу.

Якщо роботодавець веде електронний кадровий облік, наказ може створюватися в електронній системі з дотриманням вимог до електронного документообігу. У паперовому варіанті документ реєструють у журналі наказів з кадрових питань і підшивають до відповідної справи. Відомості про зміну статусу враховуються під час ведення трудової книжки, електронного обліку трудової діяльності, розрахунку зарплати, відпусток і страхового стажу.

Які документи додаються

Перелік додатків залежить від того, чи змінюється тільки статус працівника, чи також посада, режим роботи, оплата праці або інші умови. Для зовнішнього сумісника роботодавцю важливо мати підтвердження, що поточна робота може бути оформлена як основна. Це не завжди окремий обов’язковий документ, але на практиці така підстава допомагає уникнути спорів під час перевірок кадрового обліку.

  • заява працівника про оформлення роботи як основного місця;
  • копія наказу або інший документ про звільнення з попереднього основного місця роботи, якщо працівник його надає;
  • додаткова угода до трудового договору, якщо змінюються умови праці;
  • попередній наказ про прийняття працівника на роботу за сумісництвом;
  • посадова інструкція або оновлені умови роботи, якщо змінюються обов’язки;
  • документи щодо графіка роботи, якщо працівник переходить на повний робочий час;
  • особова картка працівника для внесення кадрових змін;
  • документи про кваліфікацію, якщо одночасно змінюється посада або обсяг функцій.

Підстава видання наказу

Підставою для видання наказу є не лише бажання роботодавця, а й кадрові документи, що підтверджують згоду працівника та правомірність зміни статусу. Найчастіше в наказі зазначають заяву працівника із датою її подання. Якщо сторони укладають додаткову угоду до трудового договору, її також потрібно назвати серед підстав.

У наказі не варто обмежуватися формулюванням “перевести на основне місце роботи” без пояснення, кого саме, з якої дати та на яких умовах. Для кадрового обліку важливо чітко вказати, що працівник, який працював за сумісництвом, надалі працює за основним місцем роботи. Якщо змінюється тривалість робочого часу, посадовий оклад, структурний підрозділ або режим роботи, ці умови також відображаються в наказі або в додатковій угоді, на яку наказ посилається.

Структура та обов’язкові реквізити

Наказ складається у довільній формі, якщо роботодавець не затвердив власний кадровий бланк. Водночас документ має містити всі реквізити, які дають змогу ідентифікувати працівника, дату зміни статусу та підстави для оформлення. Для підприємств наказ зазвичай оформлюють на фірмовому бланку або з повною назвою роботодавця.

  • повна назва роботодавця або дані ФОП-роботодавця;
  • назва документа: “Наказ”;
  • дата і номер наказу;
  • місце складання документа;
  • заголовок, наприклад “Про переведення на основне місце роботи”;
  • прізвище, ім’я та по батькові працівника;
  • посада, структурний підрозділ і попередній статус працівника як сумісника;
  • дата, з якої робота вважається основним місцем;
  • умови роботи: повний або неповний робочий час, оклад, графік, якщо це потрібно;
  • доручення кадровій службі та бухгалтерії внести зміни до облікових документів;
  • підстава: заява працівника, додаткова угода, інші документи;
  • підпис керівника та відмітка про ознайомлення працівника.

Як правильно заповнити

Під час заповнення наказу насамперед перевірте, чи збігаються дата заяви працівника, дата додаткової угоди та дата, з якої робота стає основною. Не бажано оформлювати зміну статусу заднім числом без належних кадрових підстав, адже це може створити проблеми з табелем, нарахуванням зарплати та обліком відпусток.

У формулюванні розпорядчої частини варто писати конкретно: “Вважати роботу за посадою бухгалтера основним місцем роботи з 01 квітня 2026 року” або “Оформити з 01 квітня 2026 року роботу працівника за основним місцем роботи замість роботи за сумісництвом”. Якщо змінюється тривалість робочого часу, зазначте новий режим або зробіть посилання на графік роботи.

Якщо працівник залишається на тій самій посаді, не потрібно вигадувати нову назву посади чи повторно приймати його на роботу без потреби. Якщо ж роботодавець обирає варіант звільнення із сумісництва та нового прийняття на основне місце, тоді оформлюються окремі накази про звільнення і прийняття, а не один наказ про переведення.

Ознайомлення працівника з наказом

Після підписання наказу керівником працівника потрібно ознайомити з документом під підпис. Це підтверджує, що працівник знає дату зміни статусу, режим роботи, посаду та інші умови. Відмітку про ознайомлення зазвичай розміщують у нижній частині наказу: працівник ставить підпис, ініціали, прізвище і дату.

Якщо працівник працює дистанційно або документообіг ведеться в електронній формі, ознайомлення може проводитися із застосуванням електронного підпису або через внутрішню систему електронного кадрового обліку. Головне, щоб роботодавець міг підтвердити факт ознайомлення. Якщо працівник відмовляється підписати наказ, складається відповідний акт за участю свідків або відповідальних осіб.

Типові помилки

Помилки в наказі про переведення сумісника на основне місце роботи часто пов’язані не з формою документа, а з неправильним розумінням кадрової процедури. Перед підписанням наказу варто перевірити, чи не суперечать формулювання фактичним умовам роботи працівника.

  • у наказі не зазначено, що працівник раніше працював за сумісництвом;
  • відсутня заява працівника або інша письмова підстава;
  • не визначено дату, з якої робота стає основною;
  • посаду названо інакше, ніж у штатному розписі або попередньому наказі;
  • не врегульовано зміну режиму роботи та оплати праці;
  • кадрова служба не внесла зміни до особової картки та табеля;
  • працівника не ознайомили з наказом під підпис;
  • одним наказом намагаються одночасно оформити звільнення, прийняття та зміну статусу без чітких підстав.

Строки розгляду

Законодавство не встановлює окремого спеціального строку для розгляду заяви працівника про переведення із сумісництва на основне місце роботи. На практиці роботодавець розглядає заяву до дати, з якої працівник просить змінити статус, або в строк, передбачений внутрішніми правилами документообігу.

Бажано оформити наказ до початку роботи в новому статусі або не пізніше першого робочого дня, з якого робота вважається основною. Це дає змогу коректно вести табель, визначати норму робочого часу, нараховувати зарплату та правильно відображати кадрові зміни у внутрішніх документах.

Часті питання

Чи можна перевести сумісника на основне місце роботи одним наказом?

Так, якщо працівник продовжує працювати на тій самій посаді в того самого роботодавця, а сторони погодили зміну статусу роботи. У наказі потрібно чітко зазначити, що робота за сумісництвом з певної дати вважається основним місцем роботи. Якщо роботодавець обирає процедуру звільнення і нового прийняття, тоді видаються окремі накази.

Чи потрібна заява працівника?

Так, заява є основною письмовою підставою для видання наказу. Вона підтверджує ініціативу або згоду працівника на зміну статусу. У заяві бажано зазначити посаду, дату переходу на основне місце роботи та прохання оформити відповідні кадрові зміни.

Чи потрібно укладати додаткову угоду до трудового договору?

Додаткова угода потрібна, якщо змінюються істотні умови роботи: режим, тривалість робочого часу, оплата праці, місце роботи або інші погоджені умови. Якщо змінюється лише кадровий статус, роботодавець може оформити наказ на підставі заяви, але на практиці додаткова угода часто допомагає чітко зафіксувати домовленості сторін.

Чи треба повідомляти податкову про таку зміну?

Якщо трудові відносини з працівником не припиняються і нове прийняття на роботу не оформлюється, повідомлення про прийняття зазвичай не подається. Якщо ж працівника спочатку звільняють із сумісництва, а потім приймають на основне місце роботи, питання повідомлення вирішується як при новому прийнятті працівника.

Чи можна оформити наказ заднім числом?

Оформлення кадрових документів заднім числом небажане. Дата наказу, дата заяви та дата фактичної зміни статусу мають бути узгоджені між собою. Якщо помилку виявлено пізніше, краще оформити кадрове рішення коректно та за потреби видати уточнювальний наказ.

Що писати в трудовій книжці?

Якщо трудова книжка ведеться в паперовій формі, записи залежать від обраної кадрової процедури та фактичних обставин. Якщо працівник не звільнявся і не приймався повторно, зазвичай фіксують зміну статусу роботи відповідно до внутрішніх кадрових документів. Водночас основне значення має електронний облік трудової діяльності.

Чи підходить цей бланк для ФОП-роботодавця?

Так, ФОП-роботодавець також може використовувати зразок наказу, адаптувавши реквізити під себе. У документі замість назви підприємства зазначаються дані фізичної особи-підприємця, а також дані працівника, посада, дата зміни статусу та підстава для видання наказу.

Чим наказ про переведення відрізняється від наказу про прийняття?

Наказ про прийняття оформлює початок нових трудових відносин. Наказ про переведення або зміну статусу застосовується тоді, коли працівник уже працює у роботодавця як сумісник і продовжує роботу без припинення трудових відносин. Саме тому важливо правильно обрати процедуру перед оформленням документа.