Закон України «Про дошкільну освіту»

Коротко про закон

Закон України про дошкільну освіту № 3788-IX визначає сучасні правила організації дошкільної освіти в Україні: від прав дитини на здобуття освіти до вимог до закладів, педагогічних працівників, освітніх програм і засновників. Він стосується дитячих садків, ясел, центрів розвитку дитини, дошкільних підрозділів інших закладів освіти, а також сімей, які обирають інституційну або індивідуальну форму здобуття дошкільної освіти.

Закон прийнятий у 2024 році та замінив попереднє регулювання у сфері дошкілля. Його норми спрямовані на більш гнучку організацію освітнього процесу, інклюзивність, безпечне освітнє середовище, прозорі правила зарахування дітей і розподіл повноважень між державою, громадами, засновниками та керівниками закладів.

Що регулює закон

Закон встановлює правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи дошкільної освіти. Він визначає, що дошкільна освіта є складником системи освіти і спрямована на розвиток дитини, формування базових компетентностей, соціалізацію, підготовку до подальшого навчання без перетворення дитячого садка на «початкову школу». Окремо врегульовано принципи доступності, недискримінації, поваги до гідності дитини, партнерства з батьками та забезпечення інклюзивного освітнього середовища.

Предметом закону є мережа закладів дошкільної освіти, порядок їх утворення, ліцензування освітньої діяльності, управління, внутрішня система забезпечення якості освіти, організація освітнього процесу, тривалість перебування дітей, мова освітнього процесу та використання освітніх програм. Закон розрізняє різні типи організації дошкільної освіти, зокрема комунальні, державні, приватні та корпоративні заклади, дошкільні підрозділи, сімейні або інші форми здобуття освіти відповідно до законодавства.

Важливий блок норм стосується учасників освітнього процесу: дітей, батьків або інших законних представників, педагогічних працівників, асистентів дитини, керівників закладів і засновників. Закон описує їхні права, обов'язки та межі відповідальності, а також пов'язує дошкільну освіту із Законом України «Про освіту», санітарним законодавством, нормами про охорону дитинства, інклюзивне навчання та місцеве самоврядування.

Для кого закон є важливим

Насамперед закон важливий для батьків дітей дошкільного віку, які обирають садок, подають заяву про зарахування, цікавляться режимом роботи групи, харчуванням, безпекою, інклюзивною підтримкою або можливістю здобуття дошкільної освіти не лише в класичному комунальному закладі. Для них закон пояснює, які гарантії має дитина, що належить до повноважень закладу, а що вирішує засновник чи орган місцевого самоврядування.

Для керівників і працівників закладів дошкільної освіти цей акт є базою для організації освітнього процесу, формування груп, застосування освітніх програм, ведення внутрішніх документів, забезпечення якості освіти та взаємодії з батьками. Педагогічні працівники орієнтуються на нього при визначенні професійних прав, робочого навантаження, підвищення кваліфікації та участі в педагогічному самоврядуванні.

Закон також має практичне значення для територіальних громад, засновників приватних садків, роботодавців, які створюють корпоративні заклади, інклюзивно-ресурсних центрів, органів управління освітою та контролюючих органів. Саме через ці норми визначається, хто відповідає за мережу садків, фінансування, доступність місць і дотримання вимог до безпечного середовища.

Практичне застосування

На практиці закон застосовується під час відкриття або реорганізації дитячого садка, створення дошкільного підрозділу в іншому закладі освіти, формування мережі груп у громаді, затвердження статуту, отримання ліцензії та організації освітнього процесу. Наприклад, засновник комунального закладу має враховувати потребу населення у місцях, доступність для дітей з особливими освітніми потребами, кадрове забезпечення, умови харчування, укриття та інші вимоги безпеки.

Для сімей закон спрацьовує у ситуаціях зарахування дитини до закладу, переведення між групами, вибору тривалості перебування, погодження індивідуальних особливостей розвитку, залучення асистента дитини або отримання психолого-педагогічної підтримки. Він також має значення, коли батьки хочуть зрозуміти, чи може дитина здобувати дошкільну освіту в іншій формі, як співвідносяться права батьків із автономією закладу та які рішення ухвалює педагогічна рада.

У роботі закладів закон використовується для розроблення освітньої програми, режиму дня, правил внутрішнього розпорядку, положень про внутрішню систему якості освіти, механізмів запобігання булінгу та інших форм насильства. Він задає рамку, в якій поєднуються освітній компонент, догляд, виховання, розвиток дитини, медичний супровід у межах компетенції закладу та взаємодія з органами охорони здоров'я і соціального захисту.

Які питання виникають найчастіше

Найбільше практичних питань виникає на стику прав батьків, можливостей конкретного закладу та повноважень місцевої влади. Закон дає загальні правила, але багато процедур деталізуються статутом закладу, рішеннями засновника, підзаконними актами Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України та санітарними нормами.

• чи зобов'язана громада забезпечити місце в комунальному закладі дошкільної освіти;
• які документи подаються для зарахування дитини до садка;
• як організовується інклюзивне навчання та хто може бути асистентом дитини;
• чи може приватний або корпоративний садок працювати за власною освітньою програмою;
• хто відповідає за харчування, безпечне середовище та режим роботи груп;
• як закон співвідноситься із Законом України «Про освіту» та актами місцевого самоврядування.

На що звернути увагу

Під час роботи з цим законом важливо враховувати його актуальну редакцію, оскільки частина положень пов'язана з поетапним упровадженням нових підходів до дошкільної освіти, кадрових вимог, фінансування та організації мережі закладів. Сторінка закону має значення саме як довідка до чинної редакції, адже практичні рішення у сфері освіти не можна будувати лише на попередніх правилах, які діяли до ухвалення нового акта.

Окремої уваги потребує співвідношення закону з підзаконними актами. Закон визначає базові принципи і повноваження, але порядок зарахування, ліцензування, санітарні вимоги, норми харчування, ведення електронних черг, оплата праці педагогів і питання інклюзивної підтримки можуть деталізуватися іншими документами. Тому при застосуванні норм варто перевіряти не лише сам закон, а й пов'язані акти у сфері освіти, охорони дитинства, місцевого самоврядування та безпеки.

Також слід розмежовувати освітні гарантії і фактичну організацію роботи конкретного садка. Закон не підміняє статут закладу, рішення засновника чи локальні правила, але встановлює межі, за які вони не можуть виходити: недискримінація, повага до прав дитини, доступність, якість освіти та безпечне середовище.

Висновок

Закон України «Про дошкільну освіту» є базовим актом для розуміння того, як в Україні організовується освіта дітей дошкільного віку. Він визначає права дитини і батьків, обов'язки закладів та засновників, правила функціонування мережі садків, інклюзивну підтримку і вимоги до якості. Для практичного застосування його слід читати разом із чинними підзаконними актами та локальними документами конкретного закладу.