Трудова книжка основний документ
про трудову діяльність
Відповідно до ст.48 КЗпП України ( 322-08 ) трудова книжка є
основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на
підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад
п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На
позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо
вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в
Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,
затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства
юстиції України і Міністерства соціального захисту населення
України від 29.07.93 р. N 58.
До зазначених нормативно-правових документів останні зміни
вносилися відповідно Законом України від 24 грудня 1999 р.
( 1356-14 ) і наказом Мінпраці й Мінюсту від 08.06.2001 р.
N 259/34/5 ( z0555-01 ), котрі врегулювали, зокрема, питання про
ведення трудових книжок на працівників, які працюють у фізичної
особи, і донині не змінили значення трудової книжки, як основного
документа, що підтверджує стаж роботи працівників.
Трудові книжки не ведуться на громадян-підприємців (на тих,
хто використовує працю фізичних осіб на умовах найму, і тих, котрі
займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю, заснованою
на приватній власності фізичної особи та виключно її праці),
оскільки відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) підприємництво є самостійною, систематичною, на власний
ризик діяльністю, що виробляє продукцію, виконує роботи, надає
послуги з метою одержання прибутку.
За виконання цієї діяльності (роботи, послуг)
громадянином-підприємцем самостійно трудові відносини не
виникають. Як правило, виконання робіт, надання послуг регулюються
цивільно-правовими договорами.
Трудова діяльність зазначених осіб відповідно до п.а) частини
третьої ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову
пенсію, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду
України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для
призначення пенсій зазначеній категорії осіб та в інших випадках
за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній
визначається відповідно до Порядку підтвердження наявного
трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової
книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. N 637 ( 637-93-п ).
Проектом Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування", ухваленим Верховною Радою України в першому
читанні, передбачено, що страховий стаж для призначення пенсій
визначатиметься виходячи з періоду, протягом якого застрахована
особа підлягає загально обов'язковому державному пенсійному
страхуванню та за який сплачено, в тому числі добровільно,
страхові внески в установлених розмірах.
Період трудової діяльності, що враховувався до стажу роботи
для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом,
зараховуватиметься до страхового стажу в порядку і на умовах,
передбачених чинним нині законодавством.
З 1998 р. триває впровадження персоніфікованого обліку
відомостей про застрахованих осіб, що подають підприємства, про
заробітну плату і пенсійні внески, сплачені з кожного працівника.
У кожній персональній справі бази даних містяться дані про
трудовий стаж і заробітну плату з усіх місць трудової діяльності
застрахованої особиста її роботи за сумісництвом.
Практично персоніфікований облік про застрахованих осіб є
способом отримання інформації щодо реалізації права на пенсію та
встановлення її розміру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 р.
N 1498 ( 1498-2001-п ) "Про доповнення постанови Кабінету
Міністрів України від 4 червня 1998 року N 794" встановлено, що
починаючи з 1 липня 2002 р. обчислюють пенсії відповідно до Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) із заробітку особи
за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи,
персоніфікованого обліку.
Виходячи з наведеного, можна сказати, що молодим людям, які
розпочнуть трудову діяльність з наступного року, в майбутньому не
буде потрібна трудова книжка в разі виходу на пенсію.
Відповідно до ухвалених законів з конкретних видів
загальнообов'язкового державного соціального страхування всі
працюючі одержують страхові свідоцтва про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 N 1306
( 1306-2000-п ) "Про затвердження Порядку видачі та зразка
свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
передбачено, що зазначені свідоцтва видаватиме Пенсійний фонд
України.
Зважаючи на значний обсяг робіт, пов'язаний з видаванням
свідоцтв, їх видаватимуть протягом 2002-2003 рр.
"Праця і зарплата", N 21 (313), червень 2002 р.
