Погашення заборгованості шляхом зарахування взаємних вимог (Погашение задолженности путем зачисления взаимных требований)

Складна економічна ситуація в країні, загострення платіжної кризи – всі ці фактори призвели до поширення між підприємствами-партнерами такого способу погашення заборгованостей, як зарахування взаємних вимог. Цю статтю присвячено саме розгляду особливостей здійснення таких операцій.

Погашення заборгованості шляхом зарахування взаємних вимог

Правові аспекти взаємозарахування

У цивільному праві відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зарахування є одним із способів припинення зобов’язань, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, термін виконання яких настав або не визначений чи визначений моментом запитання.

При цьому зарахування може бути здійснене за наявності таких умов, як:

1) вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, що випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одних зобов’язань є боржником іншого;

2) вимоги повинні бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях мають бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошового, товарний борг проти товарного, однак не можна, наприклад, утримати чужу річ за грошовий борг власника цієї речі. Найчастіше зарахуванням погашаються зустрічні грошові вимоги;

3) необхідно, щоб за обома вимогами уже настав термін виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимогу за зобов’язанням, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути також пред’явлено вимогу, термін якої не вказаний або яка підлягає виконанню на першу вимогу кредитора.

Зарахування є односторонньою угодою, для неї досить заяви однієї сторони. Однак це не є обов’язковою умовою, часто зарахування здійснюється за згодою обох сторін.

Якщо зустрічні вимоги сторін рівні, то зобов’язання припиняється (повне зарахування), якщо не рівні, то одне із зобов’язань припиняється повністю, а в іншому зменшується обсяг вимог, однак зобов’язання продовжує існувати (часткове зарахування).

Зарахування є односторонньою угодою, для неї досить заяви однієї сторони. Однак це не є обов’язковою умовою, часто зарахування здійснюється за згодою обох сторін

Слід враховувати, що не всі зустрічні однорідні вимоги, термін яких настав, можуть бути зараховані. Згідно зі статтею 218 ЦК не допускається зарахування таких вимог:

1) щодо яких минув термін позовної давності;

2) про відшкодування шкоди, зумовленої ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

3) про довічне утримання;

4) в інших випадках, передбачених законом.

Якщо всі вимоги, необхідні для того, щоб здійснити взаємозарахування, виконуються, то обидві сторони можуть підписати угоду про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. В даному випадку зарахування вважається таким, що відбулося, на дату підписання угоди обома сторонами.

Як уже згадувалося, для проведення зарахування взаємних вимог досить заяви однієї сторони. При цьому сторона, яка бажає здійснити зарахування, може направити лист, в якому повідомляється про здійснене зарахування. Якщо друга сторона не згодна з проведенням зарахування, суперечку може бути вирішено в судовому порядку з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи, у тому числі й передбачених статтею 218 Цивільного кодексу України.

Якщо друга сторона не згодна з проведенням зарахування, суперечку може бути вирішено в судовому порядку з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи

Податковий та бухгалтерський облік операцій взаємозарахування

Зупинимося тепер докладніше на порядку оподаткування операцій з погашення взаємних вимог шляхом зарахування.

Найпоширенішою ситуацією, при якій застосовується взаємозарахування, є укладення двох договорів купівлі-продажу з наступним зарахуванням взаємних вимог.

Розглянемо приклад.

Підприємство А уклало з підприємством В договір купівлі-продажу № 1. На підставі зазначеного договору підприємство А зобов’язується передати підприємству В товар на суму 2400 грн. (у тому числі ПДВ – 400 грн.), а підприємство В зобов’язується оплатити цей товар.

Крім того, між підприємствами А і В було укладено договір купівлі-продажу № 2, згідно з яким у ролі продавця виступає підприємство В. За договором купівлі-продажу № 2 підприємство В зобов’язується продати підприємству А товар на суму 2400 грн. (у тому числі ПДВ – 400 грн.), а підприємство А зобов’язується оплатити цей товар.

Згодом підприємства прийняли рішення провести зарахування взаємних вимог.

A

Заборгованість за договором № 1 <–– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– Залік взаємних заборгованостей <–––––––––––––––––––––––––––––––––––> Заборгованість за договором № 2 –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– –– ––>

B

Розглянемо розвиток податкових наслідків у ситуації, викладеній у прикладі.

На першому етапі відбувається відвантаження товару підприємством А підприємству В у межах договору купівлі-продажу № 1 на суму 2400 грн. При цьому у підприємства А виникають валові доходи на суму 2000 грн. і податкові зобов’язання щодо ПДВ – на суму 400 грн., а у підприємства В на ці ж суми виникають валові витрати і право на податковий кредит щодо ПДВ (за наявності податкової накладної, виписаної підприємством А).

Друга подія угоди – відвантаження товару підприємством В на підставі договору № 2. На дату відвантаження у підприємства В виникають валові доходи (2000 грн.) і податкові зобов’язання щодо ПДВ (400 грн.). У підприємства А виникають валові витрати і право на податковий кредит щодо ПДВ (за умови одержання податкової накладної від підприємства В) на суму 2000 грн. і 400 грн. відповідно.

Останнім етапом є підписання угоди про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічної вимоги. З цього моменту угода стала мати характер бартерної. Це пов’язане з тим, що згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями (далі – Закон про податок на прибуток), бартером (товарним обміном) вважається «...господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види зарахування і погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування грошових коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)...».

Як випливає з визначення, наведеного в Законі про податок на прибуток, будь-який вид зарахування, в результаті якого не передбачається зарахування грошових коштів на рахунки продавця, є бартером. При цьому ще раз підкреслимо, що бартерною угода стане тільки з моменту підписання угоди про проведення зарахування.

Як відомо, для бартерних операцій законодавством визначено свій, відмінний від інших господарських операцій, порядок їх відображення в податковому обліку: валові доходи і податкові зобов’язання щодо ПДВ виникають у момент здійснення першої події (відвантаження або оприбуткування). В момент здійснення заключної (балансуючої) операції в обох учасників виникають валові витрати і право на податковий кредит.

Однак факт підписання угоди про зарахування є заключною операцією за угодою, розглядуваною в прикладі, і як підприємство А, так і підприємство В уже відобразили валові доходи (податкові зобов’язання) і валові витрати (податковий кредит) щодо здійснюваних операцій відвантаження товарів, тому підписання угоди не спричинить у податковому обліку підприємств ніяких податкових наслідків.

Розглянувши порядок розвитку подaткових наслідків при здійсненні взаємозарахування, наведемо порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку виходячи з умов наведеного вище прикладу, виклавши матеріал у табличній формі: 

№ з/п	Дебет	Кредит	Сума,  грн.	Валовий дохід, грн.	Валові витрати, грн.	Зміст операції
1	2	3	4	5	6	7
Бухгалтерський і податковий облік у підприємства А
1	361	702	2400	2000	–	Відображено дохід від реалізації товарів за договором купівлі-продажу № 1
2	702	641	400	–	–	Відображено виникнення податкових зобов’язань щодо ПДВ
3	702	791	2000	–	–	На фінансовий результат списано суму доходу, отриманого від реалізації товарів
4	902	281	Собівартість	–	–	Відображено собівартість реалізованого товару
5	791	902	Собівартість	–	–	Віднесено на фінансовий результат собівартість реалізованого товару
6	281	631/В	2000	–	2000	Оприбутковано товар, отриманий від підприємства В за договором купівлі-продажу № 2
7	641	631/В	400	–	–	Відображено виникнення податкового кредиту щодо ПДВ (за наявності податкової накладної від підприємства В)
8	631/В	361	2400	–	–	Відображено зарахування взаємних вимог
Бухгалтерський і податковий облік у підприємства В
1	281	631/А	2000	–	2000	Оприбутковано товар, отриманий за договором купівлі-продажу № 1 від підприємства А
2	641	631/А	400	–	–	Відображено виникнення податкового кредиту за наявності податкової накладної від підприємства А
3	361	702	2400	2000	–	Відображено дохід від реалізації товарів підприємству А за договором купівлі-продажу № 2
4	702	641	400	–	–	Відображено виникнення податкових зобов’язань
5	702	791	2000	–	–	Віднесено на фінансовий результат суму доходу, отриманого від реалізації товарів
6	902	281	Собівартість	–	–	Відображено собівартість реалізованого товару
7	791	902	Собівартість	–	–	Віднесено на фінансовий результат собівартість реалізованого товару
8	631/А	361	2400	–	–	Відображено зарахування взаємних вимог

У наведеному вище прикладі факт підписання угоди про взаємозарахування не спричинив ніяких податкових наслідків. Насправді далеко не завжди здійснення взаємозарахування не вплине на податковий облік підприємств.

По-перше, оскільки після підписання угоди договір став бартерним, то не можна забувати про застосування звичайних цін. Отже, якщо договірну ціну товарів (робіт, послуг) визначено нижче за звичайну, то на дату підписання угоди виходячи із звичайних цін необхідно донарахувати ПДВ і збільшити валові доходи.

По-друге, якщо взаємозарахування здійснювалося за договором купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких звільняються від ПДВ або обкладаються ПДВ за нульовою ставкою, то оскільки при проведенні взаємозарахування угода трансформується в бартерну, слід враховувати положення Указу Президента «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. № 857/98 (далі – Указ № 857).

Відповідно до статті 11 Указу № 857 «...при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок справляється за повною ставкою, в тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільняються від оподаткування або обкладаються податком за нульовою ставкою. Право на одержання податкового кредиту при здійсненні таких операцій виникає на дату здійснення кожної з частин заключної (балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким частинам...».

З вищенаведеного випливає, що при проведенні взаємозарахувань за договорами, які передбачають продаж товарів (робіт, послуг), оподатковуваних за нульовою ставкою або звільнених від обкладення ПДВ, слід донарахувати ПДВ за повною ставкою.

По-третє, якщо взаємозарахування провадиться за договорами, які передбачають продаж товарів, щодо яких при продажу діє «касовий» метод нарахування ПДВ, то в цьому випадку на дату підписання угоди про взаємозарахування слід нарахувати ПДВ, оскільки до проведення зарахування ПДВ не було нараховано (не було зарахування грошових коштів на банківський рахунок платника).

Розглянемо на прикладі порядок проведення операції взаємозарахування за договорами, що передбачають продаж товарів, звільнених від ПДВ.

Підприємства А і В уклали між собою договір купівлі-продажу № 1, на підставі якого підприємство А передало підприємству В товар, продаж якого звільняється від обкладення ПДВ (учнівські зошити), вартістю 3600 грн.

Крім того, підприємства А і В уклали договір купівлі-продажу № 2, відповідно до якого підприємство В передало підприємству А товар на суму 3600 грн. (у тому числі ПДВ – 600 грн.).

У подальшому підприємства прийняли рішення припинити зобов’язання за договорами № 1 і № 2 шляхом проведення взаємозарахування.

Оскільки першою подією угоди є відвантаження підприємством А товару підприємству В за договором № 1, на цю дату у підприємства А виникають валові доходи на суму 3600 грн., а у підприємства В відповідно – валові витрати на цю ж суму. Що стосується ПДВ, то при продажу учнівських зошитів у підприємства А не виникають податкові зобов’язання щодо ПДВ (підприємство В не набуває права на податковий кредит), оскільки операції з продажу цього товару звільнені від обкладення ПДВ на підставі пп. 5.1.2 ст. 5 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями (далі – Закон про ПДВ).

На дату відвантаження товару підприємством В за договором № 2 у нього збільшуються валові доходи на суму 3000 грн. і податкові зобов’язання щодо ПДВ на суму 600 грн. Відповідно у підприємства А виникають валові витрати на суму 3000 грн. При цьому підприємство А набуває права на податковий кредит на суму 600 грн. (за наявності податкової накладної, виписаної підприємством В).

У подальшому підприємства укладають угоду про погашення взаємних вимог шляхом зарахування. Враховуючи, що всі види взаємозарахування віднесені до бартерних операцій, на підставі вимог Указу № 857 така операція вимагає нарахування ПДВ за ставкою 20 % на вартість відвантажених учнівських зошитів (у бухгалтерському обліку суму нарахованого ПДВ слід віднести на витрати підприємства). Оскільки згідно з договором вартість зошитів визначено в розмірі 3600 грн., у підприємства А виникнуть податкові зобов’язання в сумі 720 грн. (3600 грн. х 20 : 100).

У зв’язку з цим підприємству А необхідно здійснити коригування в регістрах податкового обліку. Первісно на відвантажені зошити підприємство А виписало податкову накладну, в якій було зазначено, що цю операція звільнено від ПДВ, а отже, податкові зобов’язання не виникали. Однак при здійсненні взаємозарахування виникла необхідність відобразити податкові зобов’язання. В цьому випадку слід показати суму такого ПДВ за допомогою складання додатка 2 до податкової декларації з ПДВ і в розділі «Коригування податкових зобов’язань» вказати суму ПДВ по таких зошитах зі знаком «+». Підставою для проведення такого коригування може стати бухгалтерська довідка із зазначенням причини коригування, яку також доцільно додати до складеного додатка 2.

Порядок відображення зазначеної ситуації в регістрах бухгалтерського обліку наведемо в табличній формі:

№ з/п	Дебет	Кредит	Сума, грн.	Валовий дохід, грн.	Валові витрати, грн.	Зміст операції
1	2	3	4	5	6	7
Бухгалтерський і податковий облік у підприємства А
1	361	702	3600	3600	–	Відображено дохід від реалізації зошитів за договором купівлі-продажу № 1
2	702	791	3600	–	–	На фінансовий результат списано суму доходу, отриманого від реалізації товарів
3	902	281	Собівартість	–	–	Відображено собівартість реалізованого товару
4	791	902	Собівартість	–	–	Віднесено на фінансовий результат собівартість реалізованого товару
5	281	631/В	3000	–	3000	Оприбутковано товар, отриманий від підприємства В за договором купівлі-продажу № 2
7	641	631/В	600	–	–	Відображено виникнення податкового кредиту щодо ПДВ (за наявності податкової накладної від підприємства В)
8	631/В	361	3600	–	–	Відображено зарахування взаємних вимог
9	949	641	720	–	–	Віднесено на витрати суму нарахованих податкових зобов’язань щодо ПДВ
Бухгалтерський і податковий облік у підприємства В
1	281	631/А	3600	–	3600	Оприбутковано зошити, отримані за договором купівлі-продажу № 1 від підприємства А
2	361	702	3600	3000	–	Відображено дохід від реалізації товару підприємству А за договором купівлі-продажу № 2
3	702	641	600	–	–	Відображено виникнення податкових зобов’язань
4	702	791	3000	–	–	Віднесено на фінансовий результат суму доходу, отриманого від реалізації товару
5	902	281	Собівартість	–	–	Відображено собівартість реалізованого товару
6	791	902	Собівартість	–	–	Віднесено на фінансовий результат собівартість реалізованого товару
7	631/А	361	3600	–	–	Відображено зарахування взаємних вимог

Припинення зобов’язань шляхом зарахування за договорами позики

Проведення взаємозарахування за двома договорами купівлі-продажу є не єдиним можливим варіантом. На практиці нерідкі ситуації, коли шляхом взаємозарахування припиняються зобов’язання, що виникли за договорами оренди, підряду, позики, зберігання.

Слід зауважити, що припинення зобов’язань за договорами позики шляхом зарахування може здійснюватися тільки якщо зобов’язання мають грошовий, а не товарний характер.

Припинення зобов’язань за договорами позики шляхом зарахування може здійснюватися тільки якщо зобов’язання мають грошовий, а не товарний характер

Розглянемо таку ситуацію.

Підприємство А на підставі договору позики надало підприємству В холодильне обладнання.

Крім того, між підприємствами А і В було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким підприємство А зобов’язане відвантажити підприємству В товар. Підприємство В здійснило передоплату за товар, але товар не було отримано.

Згодом сторони домовилися здійснити зарахування взаємних вимог за договорами позики і купівлі-продажу. Отже, після проведення зарахування припиняються зобов’язання підприємства А щодо повернення холодильного обладнання, отриманого за договором позики, а у підприємства В припиняються зобов’язання щодо відвантаження товару згідно з укладеним договором купівлі-продажу.

Слід зауважити, що в цій ситуації з юридичної точки зору здійснення такого зарахування неправомірне (хоча обидві вимоги є однорідними – в даному випадку товарними), і ось чому.

Згідно зі статтею 374 ЦК, якщо за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Отже, за договором позики позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю таке ж холодильне обладнання, що було отримане ним за договором позики, але ніяк не товар.

Таким чином, взаємозарахування за зустрічними вимогами, одна з яких випливає з договору позики, можна здійснити тільки в тому випадку, якщо вимоги мають грошовий характер. Наприклад, підприємство А за договором позики передало підприємству В певну суму грошей, яку підприємство В зобов’язується повернути, а підприємство В за договором купівлі-продажу товару відвантажило підприємству А товар, який підприємство А зобов’язується оплатити.

Таким чином, обидві вимоги – і за договором купівлі-продажу, і за договором позики – мають грошовий характер, отже, підприємства мають право здійснити взаємозарахування. При цьому ще раз підкреслимо, що для проведення зарахування необхідно, щоб за договорами термін права вимоги зобов’язань настав, був не вказаний у договорах або визначений моментом запитання.

Взаємозарахування за договорами оренди і підряду – не бартер?

Стосовно припинення шляхом взаємозарахування зобов’язань, що виникли за договорами оренди і підряду, хотілося б зазначити таке. У листі Вищого арбітражного суду України від 22.09.2000 р. № 01-8/516 міститься роз’яснення щодо проведення зарахування за договорами оренди і підряду, де, зокрема, вказується, що операції з проведення взаємозарахування за договорами підряду і оренди не є бартерними, оскільки, на думку ВАСУ, з визначення поняття «бартер», наведеного в Законі про податок на прибуток, випливає, що бартер виникає тільки в межах однієї господарської операції (договору). При цьому висновок про те, що взаємозарахування не є бартером, у даному випадку можна застосувати і до зарахування за договорами купівлі-продажу, позики, зберігання тощо, оскільки в принципі взаємозарахування завжди здійснюється в межах двох і більше господарських операцій.

Однак насправді з такою позицією ВАСУ важко погодитися, оскільки з визначення поняття «бартер», наведеного в Законі про податок на прибуток, зовсім не випливає висновок про те, що бартер виникає в межах тільки однієї операції. При здійсненні взаємозарахування бартер виникає, однак у цьому випадку він, як уже згадувалося, не спричинює жодних податкових наслідків (за винятком випадків, розглянутих вище), оскільки вони вже виникли раніше при здійсненні операцій продажу послуг за відповідними договорами.

Погашення заборгованості шляхом зарахування щодо платежів до держбюджету

Якщо боржник підприємства – кредитора має певні суми ПДВ до відшкодування з бюджету (як правило, боржниками є експортери), а підприємство – кредитор у свою чергу має податкову заборгованість щодо платежів до державного бюджету, то можливе проведення зарахування дебіторської заборгованості шляхом погашення податкової заборгованості кредитора перед бюджетом. Отже, погашення податкової заборгованості кредитора перед бюджетом здійснюється одночасно з відшкодуванням дебітору сум ПДВ, при цьому грошові розрахунки між дебітором і кредитором не здійснюються, а заборгованість вважається погашеною.

Механізм проведення такого взаємозарахування встановлено постановою КМУ від 07.12.99 р. № 2215, якою затверджено Порядок проведення відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку. Згідно з цим Порядком відшкодування сум ПДВ у частині, що підлягає зарахуванню на поточний рахунок, може здійснюватися:

– у рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника щодо платежів до держбюджету;

– у рахунок погашення наданих йому або його кредитору кредитів, залучених під гарантії держави, і бюджетних позичок, не погашених на дату проведення відшкодування;

– за рахунок майна іншого платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Проведення відшкодування можливе за участі двох і більше учасників розрахунків.

Зарахування оформляється протоколом рішення, до якого додаються:

– заява платника податку про його згоду на спрямування коштів на погашення податкової заборгованості щодо платежів до державного бюджету, що виникла у кредитора (кредиторів);

– оригінал довідки (довідок) органів державної податкової служби про суми податкової заборгованості платників податків – кредиторів щодо платежів до державного бюджету;

– акт звіряння розрахунків між платником податку і його кредитором (кредиторами) про суми заборгованості стосовно не здійснених між ними розрахунків за проданий товар, виконані роботи і надані послуги.

Рішення про проведення відшкодування ПДВ одному платнику в рахунок погашення податкової заборгованості щодо платежів до державного бюджету приймається органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, який має суми ПДВ до відшкодування з бюджету. Рішення оформляється протоколом після його погодження з усіма учасниками розрахунків.

Учасники розрахунку, що підписали протокол, зобов’язані вести окремий облік протоколів проведення розрахунків і відображати їх результати в бухгалтерському обліку на дату прийняття рішення про їх проведення (на дату складання протоколу) в порядку, зазначеному у протоколі.

Розглянемо приклад.

Підприємство-експортер має кредиторську заборгованість перед підприємством А в сумі 6000 грн. Сума бюджетного відшкодування ПДВ у підприємства-експортера складає 10000 грн. При цьому у підприємства А є заборгованість щодо платежів до державного бюджету в сумі 3000 грн.

Проведення взаємозарахування здійснюється на суму наявної у підприємства А податкової заборгованості перед бюджетом, тобто на суму 3000 грн.

 

Операції із зарахування заборгованостей згідно з постановою КМУ № 2215 не є бартерними

На схемі наведено колонки чисел, що відповідають сумам заборгованості: верхня – вихідні дані, нижня – залишок заборгованості після проведення взаємозарахування.

Оскільки при здійсненні операцій із зарахування заборгованостей згідно з постановою КМУ № 2215 не передбачається зарахування на рахунки продавця грошових коштів, існувала імовірність того, що податковими органами зазначені операції будуть визнані бартерними. Однак для таких операцій ДПАУ зробила виняток, зазначивши це у своєму листі від 01.02.2000 р. № 52/4/16-1210.

Підпунктом 6.2.5 статті 6 і пунктом 11.6 статті 11 Закону про ПДВ установлено норму, згідно з якою до 1 січня 2000 року при здійсненні операцій з продажу електроенергії, вугілля і продуктів його збагачення, вугільних і торф’яних брикетів, газу, імпортованого в Україну, застосовувалася нульова ставка обкладення ПДВ.

Таким чином, якщо при здійсненні зарахування погашається кредиторська заборгованість, що пов’язана з продажем оподатковуваних за нульовою ставкою товарів (робіт, послуг) та виникла до 01.01.2000 р. Податкові зобов’язання за ставкою 20 % не нараховуються, оскільки зарахування, здійснюване згідно з постановою № 2215, не є бартером.

На закінчення хотілося б додати, що навіть якщо погашення кредиторської заборгованості і не є бартером, це ще не означає, що при такому зарахуванні не відбувається компенсації вартості товарів (робіт, послуг), у зв’язку з продажем яких свого часу і виникла кредиторська заборгованість. Отже, стосовно тих товарів (робіт, послуга), які з 01.01.2000 р. втратили нульову ставку ПДВ, але щодо яких до 01.01.2001 р. (див. п. 11.11 ст. 11 Закону про ПДВ) продовжує діяти «касовий» метод обчислення ПДВ, при здійсненні такого взаємозарахування у кредитора виникають зобов’язання щодо ПДВ, які слід донарахувати на дату оформленого протоколом рішення про проведення взаємозарахування.   

О. Савченко

Економіст-аналітик редакції газети «Податки та бухгалтерський облік»

«Податки та бухгалтерський облік», 27 листопада  2000 р., № 82 (336), с. 23