При роботі з нерезидентами не слід забувати про "звичайні" ціни (При работе с нерезидентами не следует забывать о "обычных ценах")

ПРИ РОБОТІ З НЕРЕЗИДЕНТАМИ НЕ СЛІД ЗАБУВАТИ ПРО «ЗВИЧАЙНІ» ЦІНИ

"Вестник бухгалтера и аудитора Украины"

N 5, березень 2002 г.

Борис Мельник

аудитор

Останнім часом платники податків могли помітити пожвавлення контрольно-перевірочної роботи податкових органів щодо підприємств, які працюють в сфері експортно-імпортних відносин.

Як показують відомості, які надходять із східних регіонів України, податківці при перевірках експортерів та імпортерів застосовують «звичайні» ціни, і, як наслідок, донараховують значні суми податків та застосовують фінансові санкції.

Спробуємо і ми розібратись у зазначеній ситуації.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток), передбачено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону про прибуток передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

При цьому у підпункті 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону про прибуток наголошено, що банки здійснюють відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою.

Начебто всі наведені норми Закону про прибуток зрозумілі, і ніщо не викликає сумнівів (зрештою, якщо ще врахувати всі положення пункту 7.3 ст.7 Закону про прибуток).

Але до даної ситуації можна застосувати лозунг: для кожної бочки меду - по ложці дьогтю.

Далі у статті 7 Закону про прибуток йдуть підпункти 7.4.1, 7.4.2 та злополучний підпункт 7.4.3 (на який до останнього часу, на наш погляд, ніхто не звертав серйозної уваги).

Слід зауважити, що пункт 7.4 ст. 7 Закону про прибуток визначає порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами.

Саме підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про прибуток передбачено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону про прибуток передбачено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпункт 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про прибуток передбачає, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Завдяки зазначеному підпункту напрошується висновок, що більшість наших підприємств, які працюють з юридичними особами у сфері зовнішньоекономічної діяльності, повинні у розрахунках застосовувати «звичайні» ціни.

Такий висновок і взяла за основу ДПА України, і на виїзних перевірках, як вже було сказано, донарахування податківцями податку на прибуток йде повним ходом.

Цілком зрозуміло, що погоджуватись з таким «збором врожаю» абсолютно не хочеться, і окремі періодичні видання вже стали на захист експортерів (імпортерів).

На жаль, поки такий захист ще не має достатніх законодавчих обгрунтувань. Залишається сподіватись лише на суди.

На наш погляд, хибним у даній ситуації є те, що цілком можливо наші законодавці все-таки передбачали застосування звичайних цін у таких операціях.

Для такого твердження є два аргументи.

По-перше, законодавці у підпункті 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про прибуток не записали фрази, схожої на фразу «крім нерезидентів».

По-друге, у пункті 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, в якому дається визначення «звичайної» ціни, записано:

«Звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності».

Тих платників податків, хто використовує індикативні ціни, може врятувати в такій ситуації абзац другий пункту 1.20, адже в ньому передбачено, що у разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Що стосується всіх інших експертів (імпортерів), то можна прийти до висновку, що їм є сенс самим переглянути валові витрати і валові доходи і подати уточнюючі Декларації про прибуток підприємства.

Можливо, для декого це виявиться дешевше.