Особливості проведення валютно-обмінних операцій (Особенности проведения валютно-обменных операций)

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВАЛЮТНО-ОБМІННИХ ОПЕРАЦІЙ

“Вісник податкової служби України”

N 4, від 29 січня 2002 р.

Марія Гуріна

економіст-аналітик «Вісника»

Нещодавно Правлінням Національного банку України було затверджено Тимчасове положення про здійснення обміну національних валют країн - членів Європейського валютного союзу на євро (постанова від 12.12.2001 р. № 509). Положення було прийнято, зокрема, у зв'язку з уведенням з 01.01.2002 р. у готівковий обіг євро і набрало чинності 27.12.2001 р.

Відповідно до цього Положення операції з конвертації національних валют країн ЄВС на євро мають здійснюватися лише через каси та власні пункти обміну іноземних валют уповноважених банків з використанням сертифікованих комп'ютерних програм.

Проте питання щодо здійснення діяльності пунктами обміну іноземної валюти сьогодні не кожному зрозумілі і потребують додаткового роз'яснення. Якщо завдяки засобам масової інформації здебільшого ми вже знаємо свої права як споживачі продуктових та промислових товарів, то як відстояти свої права, спілкуючись з касиром валютного кіоску, багато з нас і досі не мають уяви.

Передусім, термін «іноземна валюта» визначено у Декреті Кабінету Міністрів України від 13.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». А саме: іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Щодо пунктів обміну іноземної валюти, то на сьогодні існують:

обмінні пункти уповноважених банків (у самих банках та поза їх операційними залами);

обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;

обмінні пункти суб'єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Курси купівлі та продажу валют встановлюються щоденно до початку робочого дня. У пунктах обміну, в доступному для огляду клієнтами місці, має бути розміщена копія наказу (розпорядження) щодо уповноваженого банку (установи) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют.

Зазначимо, що в касі уповноваженого банку (установи) та у пунктах обміну іноземної валюти, розташованих за різними адресами, у тому числі агентів уповноважених банків, може бути встановлено різні курси купівлі (продажу) іноземної валюти. У пункті обміну валюти, в якому працюють одночасно декілька касових працівників, не може встановлюватися декілька значень курсів купівлі (продажу) іноземної валюти.

Єдиним нормативним документом, що регулює питання готівкового обігу для всіх банків та установ, які провадять операції, зокрема з готівкою національної та іноземної валюти, є Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена постановою Правління Нацбанку України від 07.07.94 р. № 129 (далі -Інструкція).

Порядок проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти встановлено у Законі України від 01.06.2000 р. № 1776-111 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон).

Відповідно до норм цього Закону РРО застосовуються уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції з купівлі-продажу іноземної валюти.

Разом з тим згідно зі ст. 9 Закону РРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України.

Тобто якщо такі операції провадяться не у касах уповноважених банків, а у пунктах обміну валюти, зазначене звільнення на них не поширюється й операції з купівлі-продажу іноземної валюти мають провадитися через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Отже, відповідно до норм законодавства кожна особа, яка купує або продає іноземну валюту, має право вимагати у касира перший примірник розрахункового документа на повну суму проведеної операції. З 01.07.2002 р. таким документом має бути чек РРО (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»).

Іноді трапляються випадки відмови клієнта, тобто останній вимагає сторнування проведеної операції купівлі чи продажу іноземної валюти. У такому випадку клієнту не зайвим буде знати свої права.

Якщо клієнт вимагає анулювання ще в процесі здійснення операції купівлі (продажу) іноземної валюти або безпосередньо після здійснення такої операції (тобто анулювати останню проведену операцію), йому обов'язково повертаються кошти, а зареєстрована операція та оформлені документи (в іншому випадку) анулюються згідно з правилами бухгалтерського обліку та вимогами Інструкції.

І головне: згідно з Інструкцією не забувайте перевіряти кошти не відходячи від каси! Адже лише в цьому випадку може бути виявлено помилку касира.

Насамкінець, зупинімося на питанні перевірки пунктів обміну валют.

Відповідно до Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюють Національний банк України, органи державної податкової служби України шляхом проведення оперативних перевірок.

Згідно з Правилами проведення перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Нацбанку України від 04.07.2001 р. № 259 та зареєстрованими в Мін'юсті України 23.08.2001 р. за № 622/5813, перевірки пунктів обміну валют можуть провадитися комплексно або з окремих питань (дотримання встановлених порядків обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, застосування РРО, обмінні курси, вимоги до організації охорони і технічного стану приміщень пунктів обміну валют).

Такі перевірки можуть здійснюватися уповноваженими працівниками центрального апарату і територіальних управлінь Національного банку України разом з податковими та/або правоохоронними органами, за їх згодою.

У разі виявлення порушень правил здійснення операцій купівлі та продажу іноземної валюти власними обмінними пунктами та пунктами - агентами банку уповноважений банк позбавляється такої ліцензії на право здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти (зокрема, на підставі акта перевірки обмінного пункту, здійсненої уповноваженим органом).

Згідно із Законом порядок перевірки РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на відповідність вимогам щодо реалізації фіскальних функцій, встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

При перевірках пунктів обміну уповноважені працівники мають право вимагати у касира, зокрема:

наявність торгового патенту на здійснення операції з торгівлі готівковими валютними цінностями (у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (обмінного пункту) - згідно зі ст. 4 Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (зі змінами та доповненнями));

копію довідки про реєстрацію пункту обміну територіальним управлінням Національного банку України;

накази та інші документи уповноваженого банку або агенту;

первинні та інші бухгалтерські, обліково-звітні та розрахункові документи, дані про операції поточного дня;

документи про реєстрацію РРО тощо.

Перевіряючі також мають право вимагати від касира пункту обміну власноруч перерахувати готівку в їх присутності з метою виявлення відповідності чи невідповідності готівки та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту та виконання норм щодо здійснення операцій лише за рахунок коштів банку. Перевіряється також виконання касиром вимоги щодо обов'язкового зберігання протягом робочої зміни другого примірника розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції купівлі (продажу) іноземної валюти (перший примірник видається особі, яка купує або продає іноземну валюту).

• Згідно зі ст. 8 Закону № 98/96-ВР за порушення строків сплати вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями або неповне внесення чергових платежів податковими органами нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суми штрафних санкцій) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

За здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями без одержання відповідних торгових патентів застосовуються штрафні санкції у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності із зазначеним порушенням.

Як свідчить досвід минулих перевірок, проведених податковими органами, порушення встановленого порядку обміну іноземної валюти у пунктах обміну є непоодинокими. Найхарактернішим порушенням є анулювання інформації в комп'ютерній системі щодо проведених операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, що стає можливим у разі несанкціонованої зміни програмного забезпечення такої системи. При цьому, як правило, знищуються другі примірники розрахункових документів, що підтверджували виконання операції з обміну валют. Поширеним порушенням є проведення касиром пункту обміну валют операцій за рахунок власних коштів.

Відповідно до Закону № 1776-ІІІ уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, несуть фінансову відповідальність за порушення встановленого порядку виконання таких операцій.

• Так, фінансові санкції в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовуються у разі виявлення непроведення розрахункових операцій через РРО; нероздрукування відповідного розрахункового документа; проведення операції на неповну суму; невідповідності даних розрахункових документів у першому примірнику даним їх других примірників та/або даним фіскального звіту.

Крім того, фінансові санкції застосовуються у разі виявлення розбіжності (перевищення) суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій із сумою коштів, зазначеною у фіскальному звіті, - у п'ятикратному розмірі суми розбіжності.

Найсуворішу відповідальність - 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - передбачено у разі застосування при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти РРО, до якого внесено зміни у програмно-технічні засоби, що реалізують фіскальні функції, та 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням установленого порядку РРО.

Слід зауважити, що найближчим часом передбачається підготовка та впровадження нормативно-правових актів, які достатньою мірою відрегулюють правовідносини між особами, які продають чи купують іноземну валюту, та відповідними установами, уповноваженими на проведення валютно-обмінних операцій, а також права контролюючих органів щодо проведення перевірок таких установ.