Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»

Коротко про закон

закон україни про благодійну діяльність та благодійні організації визначає, як в Україні здійснюється благодійна допомога, хто може бути благодійником, хто є бенефіціаром і в яких організаційно-правових формах можуть працювати благодійні організації. Він охоплює не лише діяльність благодійних фондів, а й пожертви громадян, компаній, міжнародних донорів, публічні збори коштів, благодійні гранти, ендавменти та інші форми підтримки суспільно корисних цілей.

Закон №5073-VI є чинним і застосовується до відносин, у яких допомога надається добровільно, без мети отримання прибутку або винагороди від одержувача. Він важливий для розуміння меж між благодійністю, підприємництвом, волонтерством, гуманітарною допомогою та звичайними цивільно-правовими договорами.

Що регулює закон

Закон встановлює базові поняття благодійної діяльності: благодійник, бенефіціар, благодійна організація, благодійна пожертва, благодійний грант, благодійна програма. Предметом регулювання є добровільна особиста або майнова допомога для досягнення визначених законом благодійних цілей. До таких сфер належать, зокрема, соціальний захист, охорона здоров'я, освіта, наука, культура, спорт, охорона довкілля, допомога постраждалим від надзвичайних ситуацій, підтримка обороноздатності та інші суспільно корисні напрями.

Окремо закон визначає форми благодійних організацій: благодійне товариство, благодійна установа та благодійний фонд. Для них передбачені правила створення, установчих документів, органів управління, використання активів, звітності та припинення. Закон також регулює публічний збір благодійних пожертв, зокрема через скриньки, заходи, засоби зв'язку, електронні платіжні інструменти та інші канали. Важлива частина акта стосується заборони розподілу прибутку між засновниками, членами органів управління чи пов'язаними особами, адже благодійна організація має діяти для досягнення статутних цілей, а не для приватного збагачення.

Для кого закон є важливим

Насамперед закон потрібний засновникам і керівникам благодійних фондів, товариств та установ. Він визначає, які положення мають бути у статуті, як формуються органи управління, як ухвалюються рішення про програми допомоги, яким чином використовуються пожертви та які обмеження існують щодо адміністративних витрат.

Для громадян і бізнесу закон пояснює, як можна передавати кошти, майно, роботи чи послуги на благодійні цілі, а також які умови відрізняють благодійну пожертву від звичайного дарування або спонсорства. Для отримувачів допомоги важливими є положення про бенефіціарів: ними можуть бути фізичні особи, неприбуткові організації, територіальні громади та інші суб'єкти, яким допомога надається для суспільно корисної мети. Також закон має практичне значення для державних органів, реєстраторів, податкових органів, банків, аудиторів і платформ збору коштів, які перевіряють правовий статус благодійної діяльності.

Практичне застосування

На практиці закон застосовується під час створення благодійного фонду для допомоги військовим, лікування дітей, підтримки внутрішньо переміщених осіб, фінансування освітніх стипендій, закупівлі медичного обладнання або відновлення пошкодженого майна громади. Він визначає, як оформлюється благодійна програма, хто приймає рішення про виділення допомоги, які документи підтверджують цільове використання коштів і як організація має відображати надходження та витрати.

Закон також спрацьовує під час публічних зборів пожертв. Якщо організація оголошує збір коштів через сайт, соціальні мережі, QR-код, благодійний захід або скриньку в публічному місці, вона повинна діяти прозоро: повідомляти мету збору, використовувати кошти відповідно до заявленої цілі та вести облік. Для великих проєктів значення мають благодійні гранти, коли донор надає кошти за умовами програми, а організація звітує про виконання. Для довгострокової підтримки може використовуватися благодійний ендавмент, коли активи зберігаються, а на благодійні цілі спрямовується дохід від них.

Які питання виникають найчастіше

У практиці благодійної діяльності найчастіше виникають питання не лише про реєстрацію фонду, а й про належне оформлення пожертв, облік витрат і межі відповідальності керівників. Типові запити стосуються таких ситуацій:

• чим благодійний фонд відрізняється від громадської організації або волонтерської ініціативи;
• чи може благодійна організація оплачувати адміністративні витрати, оренду, зарплату працівників і банківські комісії;
• як підтвердити цільове використання коштів, зібраних для конкретної особи або проєкту;
• чи можна змінити мету збору, якщо зібрано більше коштів або потреба вже закрита;
• які вимоги діють для публічного збору пожертв через інтернет, скриньки або благодійні заходи;
• як співвідноситься цей закон із податковим статусом неприбуткової організації та гуманітарною допомогою.

На що звернути увагу

Під час користування законом варто перевіряти актуальну редакцію, оскільки правила благодійності змінювалися з урахуванням цифрових зборів, воєнних потреб, податкового регулювання та розвитку неприбуткового сектору. Сам текст закону не вичерпує всіх процедур: державна реєстрація благодійної організації відбувається за законодавством про реєстрацію юридичних осіб, податковий неприбутковий статус визначається Податковим кодексом України, а бухгалтерський облік і фінансова звітність ведуться за окремими правилами.

Також слід розмежовувати благодійну діяльність, волонтерську діяльність і гуманітарну допомогу. Вони можуть перетинатися в одному проєкті, але мають різні правові режими, документи та підстави для обліку. Для благодійних організацій принциповими є цільове використання активів, прозоре управління, дотримання статуту та недопущення розподілу доходу між приватними особами.

Висновок

Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» дає правову основу для організованої, прозорої та документально підтвердженої допомоги. Він потрібний для створення фондів, проведення зборів, надання грантів, підтримки бенефіціарів і контролю за використанням пожертв. Для правильного застосування закону важливо враховувати його чинну редакцію та суміжні норми цивільного, податкового і реєстраційного законодавства.