Закон України «Про природно-заповідний фонд України»

Коротко про закон

Закон України про природно заповідний фонд, офіційно Закон України «Про природно-заповідний фонд України», визначає правові основи створення, охорони та використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду. Йдеться про природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, а також парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Закон встановлює, які території мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну чи рекреаційну цінність, як їм надається охоронний статус і які обмеження діють для землекористування, забудови, господарської діяльності, туризму, полювання, заготівлі ресурсів та іншого впливу на природні комплекси.

Що регулює закон

Предметом регулювання є правовий режим природно-заповідного фонду як частини національної екологічної мережі. Закон розмежовує категорії територій та об'єктів за рівнем охорони і допустимого використання. Для природних заповідників передбачено найбільш суворий режим з пріоритетом збереження природних процесів і наукових досліджень. Для національних природних парків закон допускає поєднання охорони природи, рекреації, екологічної освіти та регульованого використання окремих зон. Для заказників і пам'яток природи охороняються конкретні природні комплекси або окремі об'єкти.

Закон регулює порядок оголошення територій заповідними, розроблення наукових обґрунтувань, погодження з власниками та користувачами земель, встановлення меж, створення охоронних зон і ведення державного кадастру природно-заповідного фонду. Окреме місце займають режими територій: заборона або обмеження рубок, меліорації, будівництва, видобування корисних копалин, проїзду транспорту поза дорогами, випасання худоби, збирання рослин, розведення вогнищ, масових заходів без дозволів. Закон також визначає повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністрацій заповідників і парків, а також участь наукових установ та громадськості у збереженні таких територій.

Для кого закон є важливим

Закон має практичне значення для землевласників і землекористувачів, чиї ділянки розташовані в межах або поряд із територіями природно-заповідного фонду. Він визначає, які обмеження можуть діяти навіть тоді, коли земля не вилучається з користування. Для громадян закон важливий під час відвідування національних парків, заповідних урочищ, заказників, ботанічних садів чи інших об'єктів, оскільки правила перебування там відрізняються від звичайних лісів, парків або рекреаційних зон.

Для органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій закон є орієнтиром при плануванні територій, погодженні містобудівної документації, створенні нових заповідних об'єктів і контролі за забудовою. Для бізнесу він важливий у сферах будівництва, туризму, лісового господарства, аграрного виробництва, видобування надр та енергетики. Наукові установи, природоохоронні організації, адміністрації парків і заповідників використовують його для обґрунтування охоронних режимів, моніторингу біорізноманіття та організації екологічної освіти.

Практичне застосування

На практиці закон застосовується під час створення нового заказника, розширення меж національного природного парку, оголошення старовікового дерева пам'яткою природи або встановлення режиму охорони цінного водно-болотного угіддя. Він визначає, які документи мають підтверджувати природоохоронну цінність території, хто погоджує рішення, як фіксуються межі та які обмеження вносяться до земельної і містобудівної документації.

Інша типова сфера застосування — перевірка законності господарської діяльності на заповідних землях. Якщо планується рубка, прокладання дороги, будівництво бази відпочинку, облаштування туристичного маршруту, проведення масового заходу або використання природних ресурсів у межах парку чи заказника, необхідно враховувати категорію об'єкта та його режим. Для національних природних парків велике значення має функціональне зонування: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації та господарська зона мають різний рівень допустимого втручання.

Закон також спрацьовує у спорах щодо самовільної забудови, пошкодження природних комплексів, незаконної рубки, полювання або засмічення території. У таких випадках його норми поєднуються з положеннями земельного, лісового, водного, адміністративного та кримінального законодавства.

Які питання виникають найчастіше

Найбільше практичних питань пов'язано з межами заповідних територій, режимом конкретної категорії об'єкта та допустимістю господарської діяльності. Для правильного застосування закону важливо з'ясувати не лише назву об'єкта, а й його категорію, положення про нього, проєкт організації території та дані кадастру.

• чим відрізняється природний заповідник від національного природного парку;
• чи можна використовувати земельну ділянку, якщо вона потрапила до меж заказника;
• які дії заборонені у заповідній зоні національного природного парку;
• хто ухвалює рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду;
• чи допускається туризм, рибальство або збирання грибів на заповідній території;
• яка відповідальність настає за пошкодження території або об'єкта природно-заповідного фонду.

На що звернути увагу

Закон є чинним і застосовується з урахуванням останньої редакції від 04.04.2025. У роботі з ним потрібно перевіряти не лише загальні статті, а й спеціальні положення про конкретну територію або об'єкт. Один і той самий вид діяльності може бути заборонений у природному заповіднику, обмежений у національному природному парку та допустимий у певній зоні регіонального ландшафтного парку за дотримання встановлених умов.

Важливо враховувати зв'язок із Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Водним кодексом України, законами про охорону навколишнього природного середовища, екологічну мережу, оцінку впливу на довкілля та містобудівну діяльність. Питання відповідальності часто вирішуються не лише за цим законом, а й за Кодексом України про адміністративні правопорушення або Кримінальним кодексом України, зокрема у випадках знищення чи пошкодження об'єктів природно-заповідного фонду.

Висновок

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» є базовим актом для визначення статусу заповідних територій, режимів їх охорони та меж допустимого використання. Він допомагає зрозуміти, коли природна територія має спеціальний правовий режим, які обмеження діють для громадян, землекористувачів і бізнесу, а також як держава забезпечує збереження цінних природних комплексів.