Закон України «Про оцінку впливу на довкілля»

Коротко про закон

Закон України про оцінку впливу на довкілля встановлює процедуру, за якою до початку окремих видів планованої діяльності оцінюють її можливі наслідки для природи, здоров'я населення, води, повітря, ґрунтів, біорізноманіття та кліматичних чинників. Йдеться не про загальну екологічну декларацію, а про обов'язкову послідовність дій: повідомлення про намір, підготовку звіту, громадське обговорення, аналіз уповноваженим органом і видачу висновку з оцінки впливу на довкілля.

Закон №2059-VIII замінив підхід колишньої державної екологічної експертизи для значної частини проєктів і наблизив процедуру до європейської моделі EIA. Він є чинним, а його редакція періодично оновлюється з урахуванням цифровізації реєстрів, воєнних умов, процедур відновлення та змін у природоохоронному законодавстві.

Що регулює закон

Закон визначає, для яких видів планованої діяльності потрібна оцінка впливу на довкілля, хто проводить процедуру, які документи готує суб'єкт господарювання та як громадськість може впливати на рішення. Центральне місце займає поділ діяльності на категорії за потенційним екологічним ризиком. До таких сфер належать енергетика, видобування корисних копалин, промислове виробництво, поводження з відходами, будівництво окремих інфраструктурних об'єктів, сільське та лісове господарство, водокористування й інші проєкти, що можуть істотно вплинути на довкілля.

Процедура ОВД охоплює подання повідомлення про плановану діяльність, визначення обсягу досліджень, підготовку звіту, оприлюднення матеріалів у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля, проведення громадського обговорення та підготовку висновку уповноваженим органом. Такий висновок не замінює дозвіл на будівництво, спецдозвіл на користування надрами чи інший адміністративний акт, але без нього відповідне рішення щодо діяльності, яка підпадає під закон, не може бути прийняте належним чином.

Для кого закон є важливим

Насамперед закон стосується підприємств, інвесторів і замовників проєктів, які планують будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переоснащення або зміну діяльності у сферах із потенційним впливом на довкілля. Для них ОВД є частиною підготовки проєкту: необхідно зібрати вихідні дані, описати альтернативи, оцінити ризики, передбачити заходи запобігання або зменшення шкоди та врахувати зауваження громадськості.

Для органів державної влади та місцевого самоврядування закон задає правила прийняття рішень про допустимість діяльності. Уповноважені органи аналізують звіт, організовують обговорення, фіксують зауваження та формують висновок з екологічними умовами. Для громадян, громадських організацій і територіальних громад цей акт важливий тим, що надає процесуальні можливості отримувати інформацію, подавати пропозиції, брати участь у слуханнях і контролювати, чи не ігноруються екологічні ризики при реалізації проєктів.

Практичне застосування

На практиці закон застосовується ще до того, як проєкт фактично розпочато. Наприклад, підприємство планує кар'єр, сміттєпереробний комплекс, вітрову електростанцію, автомобільну дорогу, тваринницький комплекс або розширення промислового майданчика. Якщо така діяльність входить до переліку, визначеного законом, замовник не може обмежитися лише проєктною документацією чи містобудівними умовами. Він має пройти ОВД і отримати висновок, у якому буде зазначено, чи є діяльність допустимою та за яких екологічних умов.

Процедура також має значення при зміні вже існуючих об'єктів. Реконструкція, збільшення потужності, зміна технології, нові джерела викидів або інші параметри можуть спричинити необхідність повторної оцінки. Якщо вплив може виходити за межі України, застосовуються правила транскордонної оцінки з урахуванням міжнародних зобов'язань. Після отримання висновку умови ОВД мають враховуватися в інших дозвільних документах, а для окремих проєктів може встановлюватися післяпроєктний моніторинг, щоб перевірити реальний вплив під час експлуатації.

Які питання виникають найчастіше

Найбільше практичних питань виникає на межі між екологічною процедурою, містобудівним регулюванням, дозвільною системою та господарською діяльністю. Типові запити стосуються не лише самого звіту, а й наслідків порушення процедури.

• чи підпадає конкретний вид будівництва, реконструкції або видобування під обов'язкову оцінку впливу на довкілля;
• який орган розглядає документи: центральний орган у сфері довкілля чи територіальний уповноважений орган;
• що має містити звіт з ОВД і які альтернативи діяльності необхідно описати;
• як громадськість подає зауваження та чи обов'язково орган має їх враховувати;
• чи можна отримати дозвіл на діяльність без висновку з оцінки впливу на довкілля;
• коли потрібна повторна процедура ОВД після зміни проєкту або спливу строку дії висновку.

На що звернути увагу

Під час роботи із законом потрібно перевіряти актуальну редакцію, оскільки процедура ОВД залежить від чинних переліків діяльності, правил роботи реєстру, строків розгляду та спеціальних положень, які можуть змінюватися. Важливо відрізняти оцінку впливу на довкілля від стратегічної екологічної оцінки: ОВД стосується конкретної планованої діяльності, тоді як СЕО застосовується до документів державного планування, програм і схем розвитку.

Закон тісно пов'язаний із Кодексом України про надра, Водним кодексом, Лісовим кодексом, законами про охорону навколишнього природного середовища, про дозвільну систему, про регулювання містобудівної діяльності, а також із підзаконними актами Кабінету Міністрів щодо порядку громадського обговорення та ведення реєстру. Недотримання процедури може вплинути на законність подальших дозволів, рішень органів влади та експлуатації об'єкта.

Висновок

Закон про оцінку впливу на довкілля є практичним інструментом попередження екологічної шкоди ще до запуску проєкту. Він поєднує інтереси бізнесу, держави та громади: замовник отримує зрозумілу процедуру погодження, орган влади — підстави для обґрунтованого рішення, а громадськість — доступ до інформації та можливість впливати на екологічно ризикові проєкти.