Закон України «Про споживче кредитування»

Коротко про закон

Норми закону України про споживче кредитування встановлюють правила надання кредитів фізичним особам для особистих, сімейних чи побутових потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю. Закон визначає, яку інформацію кредитодавець має надати до укладення договору, як розраховується реальна річна процентна ставка, які права має споживач після отримання кредиту та які вимоги діють для банків, фінансових компаній і кредитних посередників.

Акт прийнято у 2016 році, він набрав чинності у 2017 році та продовжує діяти з урахуванням змін. Його практична роль полягає в тому, що умови кредиту мають бути зрозумілими ще до підписання договору: споживач повинен бачити не лише процентну ставку, а й загальну вартість кредиту, платежі, комісії, наслідки прострочення та порядок дострокового повернення.

Що регулює закон

Закон регулює відносини між споживачем і кредитодавцем під час надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту. Йдеться про грошові кошти, які фізична особа отримує на купівлю товарів, оплату послуг, ремонт, навчання, лікування, побутові потреби або інші цілі, що не є бізнесом. Кредитодавцями можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають право надавати такі послуги відповідно до законодавства про фінансові послуги.

Окремий блок закону присвячений рекламі та переддоговірній інформації. Якщо у рекламі зазначаються будь-які вартісні показники кредиту, вона має містити істотні умови, а не створювати враження безкоштовності чи відсутності витрат там, де вони фактично є. До укладення договору споживачу надається паспорт споживчого кредиту з основними параметрами: сумою, строком, ставкою, орієнтовною загальною вартістю, графіком платежів, комісіями та попередженнями про ризики.

Закон також визначає вимоги до договору про споживчий кредит, порядок оцінки кредитоспроможності позичальника, правила роботи кредитних посередників, право споживача відмовитися від договору у встановлений строк, можливість дострокового повернення коштів і межі відповідальності за порушення зобов'язань. Для окремих видів кредитів, зокрема пов'язаних із нерухомістю або забезпеченням, застосовуються спеціальні правила разом із нормами цивільного та фінансового законодавства.

Для кого закон є важливим

Насамперед закон стосується фізичних осіб, які планують отримати або вже отримали кредит для власних потреб: готівковий кредит, кредитну картку, позику на товар у магазині, оплату послуги частинами, кредит на ремонт чи інші споживчі цілі. Для таких осіб він визначає набір інформаційних прав: отримати повні умови до підписання договору, порівняти пропозиції різних кредитодавців, знати порядок погашення та наслідки прострочення.

Для банків, фінансових компаній та інших кредитодавців закон встановлює обов'язки щодо прозорості, перевірки платоспроможності клієнта, коректного розрахунку реальної річної процентної ставки, зберігання документів і дотримання вимог до договору. Кредитні посередники також підпадають під регулювання: вони мають діяти в межах повноважень, інформувати споживача про свій статус і не приховувати умови винагороди чи зв'язок із кредитодавцем.

Закон важливий і для судів, адвокатів, нотаріусів, колекторських компаній та органів нагляду, оскільки саме його положення використовують для оцінки правомірності умов кредитного договору, реклами, нарахованих платежів, штрафів і способів врегулювання простроченої заборгованості.

Практичне застосування

На практиці закон застосовується ще до моменту видачі коштів. Наприклад, коли споживач порівнює пропозиції кількох банків або фінансових компаній, ключовим показником є не лише номінальна процентна ставка, а реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту. Саме ці дані дозволяють зрозуміти, скільки фактично коштуватиме користування грошима з урахуванням комісій, страхових платежів та інших витрат, якщо вони пов'язані з отриманням кредиту.

Після укладення договору закон спрацьовує у питаннях графіка платежів, зміни процентної ставки, дострокового погашення, відмови від договору та врегулювання прострочення. Споживач має право повернути кредит раніше строку, а кредитодавець повинен провести перерахунок відповідно до умов закону і договору. Якщо ставка є змінюваною, порядок її перегляду має бути визначений наперед, щоб кредитодавець не міг довільно змінювати вартість кредиту.

Значення закону помітне й у спорах щодо нав'язаних платежів, незрозумілих комісій, недостовірної реклами або неповного розкриття умов. Якщо в договорі відсутні обов'язкові відомості, неправильно зазначена повна вартість кредиту або споживача не повідомили про істотні умови, це може впливати на оцінку правомірності вимог кредитодавця. Водночас сам факт порушення не звільняє автоматично від повернення отриманих коштів, тому важливе значення має конкретний зміст договору і пов'язаних документів.

Які питання виникають найчастіше

Найбільше практичних питань виникає не щодо самого факту отримання кредиту, а щодо того, чи були умови належно розкриті та чи відповідають вони закону. Типові питання стосуються вартості кредиту, реклами, прострочення і прав споживача після підписання договору.

• які кредити вважаються споживчими, а які не підпадають під дію цього закону;
• що має бути зазначено у паспорті споживчого кредиту до укладення договору;
• чим реальна річна процентна ставка відрізняється від звичайної процентної ставки;
• чи може споживач відмовитися від кредитного договору після його підписання;
• як відбувається дострокове погашення і чи допускаються додаткові платежі за нього;
• які наслідки має прострочення платежів і як обмежується відповідальність позичальника.

На що звернути увагу

Під час роботи з чинною редакцією слід враховувати, що закон не існує окремо від інших актів. Договірні питання пов'язані з Цивільним кодексом України, захист прав споживачів — із профільним законодавством про споживачів, діяльність банків і фінансових компаній — із законами про фінансові послуги, банки, платіжні послуги та регулювання фінансового ринку. Для простроченої заборгованості значення мають також правила етичної поведінки під час врегулювання боргу та норми щодо колекторської діяльності.

Варто уважно відрізняти обов'язкові платежі, без яких кредит фактично не надається, від додаткових послуг, які споживач може не обирати. Саме від цього залежить розрахунок загальної вартості кредиту. Також слід перевіряти, чи є кредитодавець або посередник належним суб'єктом фінансового ринку, чи коректно оформлено електронний договір, чи відповідає реклама фактичним умовам, а також чи не змінилися правила після останньої редакції закону.

Висновок

Закон України «Про споживче кредитування» формує основу прозорого ринку кредитів для фізичних осіб. Він зобов'язує кредитодавців розкривати реальну вартість позики, встановлює вимоги до договору, реклами та оцінки кредитоспроможності, а також закріплює права споживача на відмову, дострокове погашення і зрозумілі умови обслуговування. Для читача цей закон корисний як орієнтир у перевірці кредитної пропозиції та чинної редакції договору.