Практика розгляду судами справ про порушення митних правил, пов"язаних із конфіскацією предметів, що є безпосередніми об"єктами цих порушень (Практика рассмотрения судами дел о нарушении таможенных правил, связанных с конфискацией предметов, являющихся непосредственными объектами этих нарушений)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Практика розгляду судами справ про порушення митних правил, пов'язаних із конфіскацією предметів, що є безпосередніми об'єктами цих порушень*

____________
* Узагальнення опрацьовано заступником голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Є. І. Овчинниковим, заступником начальника управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України Л. В. Гавриловою і головним консультантом управління В. М. Ткаченком.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедура митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК) і здійснюються органами митної служби.

За порушення митних правил, а також контрабанду, якщо в діях осіб, які допустили такі порушення, відсутній склад злочину, встановлена адміністративна відповідальність.

У разі, коли законом передбачена можливість конфіскації предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, така справа направляється до суду для вирішення цього питання, оскільки згідно зі ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 121 МК).

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення їх у точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі дотримання законів, зміцнення законності.

З метою вивчення стану розгляду судами справ про порушення митних правил, в яких застосовувалася конфіскація предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, виявлення труднощів і недоліків при їх дотриманні, однакового застосування чинного законодавства, Верховний Суд України на підставі інформації, що надійшла від апеляційних судів, та судових постанов, здійснив узагальнення практики розгляду судами справ зазначеної категорії. При підготовці узагальнення виявлено істотні недоліки та порушення, яких припускаються суди під час розгляду адміністративних справ.

Адміністративні справи, пов'язані з конфіскацією предметів, що були безпосередніми об'єктами порушення митних правил, розглядаються в судах на підставі матеріалів, які надходять від митних органів.

Згідно з вимогами ст. 122 МК про факт порушення митних правил відповідна службова особа митного органу складає протокол за встановленою формою. Вилучені при цьому предмети та документи повинні бути перелічені у протоколі або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих предметів і документів, а також вартості предметів (ст. 128 МК). Проте митні органи не завжди виконують ці вимоги закону.

Суди, не маючи можливості усунути зазначені недоліки, не повертають митним органам такі справи для дооформлення, а розглядають їх і виносять постанови про конфіскацію предметів митних порушень, які здебільшого виконати неможливо, зокрема через те, що на час розгляду справи цих предметів вже немає, а їх вартість в установленому порядку не задокументована.

Наприклад, Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області, розглядаючи справу про вчинення Г. правопорушення, передбаченого ст. 118 МК, за відсутності предметів порушення митних правил та опису їх індивідуальних ознак і вартості виніс постанову про накладення штрафу з конфіскацією предметів, не зазначивши їх вартість.

Багато порушень митних правил трапляється при ввезенні придбаних за кордоном автомобілів на територію України тимчасово - під зобов'язання в строк до одного року вивезти їх за межі держави (ст. 71 МК). Але ці зобов'язання часто не виконуються. Невивезення за митний кордон України автотранспортних засобів у зазначений строк тягне накладення штрафу на громадян із конфіскацією цих предметів у порядку, передбаченому ст. 113 МК.

Окремі суди поверхово розглядають такі справи, внаслідок чого, без з'ясування важливих обставин, виносять необгрунтовані постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Так, Рівненський міський суд, розглядаючи справу стосовно Л. про порушення зобов'язання щодо зворотнього вивезення автомобіля "Фольксваген Гольф", не з'ясував, що Л. на час порушення митних правил було всього 14 років і згідно із законом він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, однак виніс у справі постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Заходи щодо встановлення особи, яка фактично вчинила порушення митних правил, так і не вживались.

Інколи суди виносили постанови про звільнення від адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення без належної перевірки доводів особи, яку притягнули до відповідальності.

Наприклад, постановою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда закрито провадження у справі стосовно Б. за ст. 113 МК у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому суд послався на те, що Б. вину свою не визнав і автомобіль іноземного виробництва вивіз до Молдови. Проте докази, які б підтверджували факт вивезення цієї автомашини до Молдови, у справі відсутні. Крім того, зазначений автомобіль було оформлено в органах Державної автоінспекції України на нового власника. Усіх цих обставин суд не з'ясував і оцінки їм не дав. Зазначена постанова місцевого суду скасована постановою апеляційного суду Кіровоградської області.

Аналогічні порушення були допущені місцевими судами Виноградівського району Закарпатської області та Дніпровського району м. Херсона. Деякі місцеві суди необгрунтовано не стягували з правопорушників вартість предметів, що є безпосередніми об'єктами порушень митних правил, посилаючись на підстави, яких немає в законі.

У травні 2001 р. Г. ввіз на митну територію України мотоцикл "Ямаха" вартістю 38 тис. 366 грн., який зобов'язався в п'ятиденний строк доставити в Київську регіональну митницю, однак це зобов'язання не виконав.

Ужгородський міський суд Закарпатської області, розглядаючи 2 липня 2002 р. цю справу, оштрафував Г., зазначивши при цьому, що у порушника митних правил тяжке матеріальне становище, а тому недоцільно стягувати з нього вартість мотоцикла. Кому переданий мотоцикл, суд не з'ясував, хоча на час розгляду справи цього транспортного засобу в наявності не було.

Подібне порушення закону допущене і Ленінським районним судом м. Кіровограда у справі щодо Р. за фактом невивезення за митну територію України автомобіля "БМВ".

Деякі місцеві суди всупереч вимогам закону безпідставно звільняють осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення.

Так, Дергачівський районний суд Харківської області визнав малозначним вчинене М. правопорушення та звільнив його від адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення стосовно М. був складений у зв'язку з тим, що він у серпні 2002 р. незаконним способом поза митним контролем ввіз в Україну автомобіль "ВАЗ" вартістю 5 тис. 500 грн.

За таке ж правопорушення Виноградівський районний суд Закарпатської області звільнив від адміністративної відповідальності Ю. Практика розгляду судами адміністративних матеріалів про порушення митних правил у судах різних регіонів неоднакова.

Законом передбачено, що в разі, коли неможливо конфіскувати предмети, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, з порушника стягується в доход держави їх вартість (ст. 149 МК).

У переважній більшості розглянутих судами справ цієї категорії виносяться постанови, в яких порушників зобов'язано сплатити вартість автомобілів у зв'язку з відсутністю на час слухання справи автотранспортних засобів та даних про їх місцезнаходження.

Однак, усупереч вимогам ст. 129 МК, ці стягнення є мізерними через те, що автомобілі, які є об'єктами митного правопорушення, оцінюються неналежним чином. Навмисно занижується їх вартість, при цьому не враховуються марка автомашин та їх технічний стан. Незважаючи на це, місцеві суди погоджуються із заниженою вартістю транспортних засобів і виносять постанови про стягнення цих незначних коштів.

Наприклад, постановою Рівненського міського суду у справі щодо І. з нього стягнуто визначену вартість конфіскованого автомобіля "Опель Кадет" у сумі 1 тис. 473 грн. Сумнівно, щоб справний автомобіль цієї марки коштував лише 250 доларів США. Згідно з поясненнями правопорушника, автомобіль продано невстановленій особі.

Постановою цього ж суду із Ш. стягнуто вартість конфіскованого автомобіля "Форд Сієста" в сумі 806 грн. Аналогічні порушення при оцінці вартості автомобілів були допущені митними органами в адміністративних справах щодо Н. (м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим), К. і П. (м. Черкаси), К. О. (Жовківський район Львівської області) та інших.

Суди не завжди з'ясовують, де знаходяться автотранспортні засоби, що є безпосередніми об'єктами порушень митних правил, і яка їх вартість, а тому в резолютивних частинах постанов цих даних немає. Окрім того, в постановах, у разі відсутності автотранспортних засобів, не завжди зазначається про стягнення з порушника вартості автомобіля, а також конкретна сума стягнення. У зв'язку з цим виконати такі постанови неможливо, оскільки самого предмета порушення митних правил немає, а вартість його невідома.

Зазначені порушення допущені Кіровським районним судом м. Дніпропетровська в адміністративній справі стосовно О., Соснівським районним судом м. Черкас у справі щодо Ш., Ленінським районним судом м. Полтави у справі стосовно Ю., Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі щодо З., Глухівським районним судом Сумської області у справі стосовно М., Жовківським районним судом Львівської області у справі щодо Б., Хмельницьким міським судом у справі стосовно Д., Ц., Д. Н., О. та інших.

Про поширеність таких недоліків свідчить той факт, що у 2002 р. в резолютивних частинах 92 постанов, винесених Ленінським районним судом м. Вінниці, немає даних про вартість предметів, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, а також не зазначено, що в разі неможливості їх конфіскації з особи стягується вартість цих предметів. Майже в усіх копіях постанов місцевих суддів про адміністративні порушення митних правил, що надійшли із Черкаської області, в резолютивних частинах не зазначено про стягнення вартості предметів у разі їх відсутності. Аналогічних порушень припускалися місцеві суди Хмельницької області, Івано-Франківський міський суд та Бердянський міський суд Запорізької області.

Вищеназвані недоліки ускладнюють або ж взагалі роблять неможливим виконання таких постанов.

У резолютивній частині постанов має бути чітко названо предмети, що є безпосередніми об'єктами митних правопорушень, їх вартість та обов'язково наведено вказівку про їх конфіскацію. В разі відсутності цих предметів у постанові зазначається сума, яку слід стягнути з правопорушника в доход держави.

Недотримання такого порядку вирішення справ призводить до зволікання із виконанням постанов про конфіскацію предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, та повторного звернення до суду, про що свідчить такий приклад.

Тернопільський міський суд 9 травня 2002 р., розглядаючи адміністративну справу щодо Г. (за ст. 113 МК), постановив конфіскувати автомобіль марки "Форд Ескорт" вартістю 4 тис. 915 грн. Відповідно до акта державного виконавця Монастириського управління юстиції від 16 вересня 2002 р. Виконати постанову про конфіскацію транспортного засобу виявилося неможливим у зв'язку з відсутністю автомобіля. Тернопільська митниця вдруге у цій справі звернулася до суду з проханням змінити спосіб виконання постанови в частині конфіскації транспортного засобу на стягнення вартості автомашини. При повторному розгляді цієї справи суд задовольнив клопотання Тернопільської митниці.

Таких ускладнень можна було б уникнути, якби в резолютивній частині першої постанови суду було передбачено ще й стягнення вартості автомашини в разі відсутності останньої.

Постанови суддів про накладення адміністративних стягнень та конфіскацію предметів, що є безпосередніми об'єктами порушень митних правил, відповідно до ст. 149 МК та ст. 3 Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконуються державними виконавцями. Адміністративні справи, постанови в яких направляються до відповідних відділів державної виконавчої служби, перебувають на контролі до надходження від цих відділів даних про виконання, зокрема постанов про закінчення виконавчого провадження, копія якого у триденний строк направляється до суду або іншого органу, які видали виконавчий документ (п. 11 ст. 37 Закону).

Окремі суди не дотримуються зазначених вимог закону.

Так, Ужгородський районний суд Закарпатської області постанови про накладення адміністративного стягнення надсилав до митного органу, а не у відділ виконавчої служби. В переважній більшості справ відсутні дані про виконання цих постанов.

Мають місце випадки направлення судами для виконання постанов у адміністративних справах, пов'язаних із порушенням митних правил, не за місцем виконання, всупереч вимогам ст. 20 Закону.

Постанова Ужгородського районного суду про конфіскацію в доход держави автомобіля "ВАЗ 2105" для виконання була надіслана до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби, тоді як боржник Г. проживає в с. Брестові Мукачівського району і там же знаходилась автомашина, що підлягала конфіскації.

В окремих постановах судів щодо осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відсутні важливі дані, що утруднює виконання цих постанов або взагалі робить неможливим.

Ось показовий приклад. Івано-Франківський міський суд, розглянувши матеріали місцевої митниці щодо А., встановив, що останній ввіз на митну територію України автобус "Мерседес Бенц" і зобов'язався до визначеного строку вивезти його за межі України, але свого зобов'язання не виконав. Справу розглянуто за відсутності правопорушника, якого оштрафовано та постановлено конфіскувати автобус в доход держави. Однак питання, де знаходився автобус на час розгляду справи і яка його вартість, суд не з'ясував і в постанові ці дані не зазначив. Через це сумнівною є можливість виконання цієї постанови.

Із вищевикладеного вбачається, що поліпшення стану розгляду адміністративних справ про порушення митних правил залежить від правильного й однакового застосування законів, які регламентують вирішення цих справ як працівниками митних органів, так і судами.

 

Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України