Спадковий договір

Коли потрібен спадковий договір?

Спадковий договір застосовується тоді, коли власник майна хоче не просто залишити його певній особі після смерті, а встановити для цієї особи конкретні обов’язки ще за життя відчужувача або після його смерті. На практиці такий документ часто оформлюють щодо квартири, житлового будинку, земельної ділянки, частки у майні, транспортного засобу або іншого цінного майна.

На відміну від заповіту, спадковий договір є двосторонньою домовленістю. Набувач погоджується виконувати визначені дії: забезпечувати догляд, купувати ліки, оплачувати комунальні послуги, організувати поховання, утримувати житло, не перешкоджати проживанню відчужувача. Право власності за таким договором переходить до набувача після смерті відчужувача, якщо інше не суперечить закону та умовам договору.

Зразок спадкового договору корисний для попередньої підготовки до візиту до нотаріуса: сторони можуть заздалегідь узгодити майно, обов’язки, строки, порядок підтвердження виконання та відповідальність за порушення.

Хто має право подати

Сторонами спадкового договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем зазвичай виступає власник майна, який має повну цивільну дієздатність і може розпоряджатися своїм майном. Набувачем може бути фізична або юридична особа, яка погоджується виконати передбачені договором розпорядження.

Якщо майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, нотаріус зазвичай перевіряє згоду другого з подружжя або визначає, чи справді майно є особистою приватною власністю відчужувача. Якщо відчужувачем є подружжя, у договорі можна передбачити перехід майна після смерті одного або обох відчужувачів.

Подати документи нотаріусу мають особисто сторони договору або їхні представники у випадках, коли представництво допускається законом і підтверджене належною довіреністю.

Сторони спадкового договору

У договорі важливо чітко розмежувати статус кожної сторони. Відчужувач передає майно у майбутньому, але до смерті зберігає право власності, якщо інше не передбачено законом. Набувач не стає власником одразу після підписання договору, а набуває право на майно після смерті відчужувача та виконання умов договору.

Якщо набувачів кілька, у тексті потрібно зазначити, чи набувають вони майно у рівних частках, у визначених частках або з розподілом конкретних об’єктів. Якщо відчужувачів кілька, варто окремо описати, яке майно належить кожному з них і коли виникає право набувача.

Для юридичної особи як набувача зазначаються повна назва, код, місцезнаходження, дані керівника або представника та документ, що підтверджує повноваження на підписання.

Куди подається спадковий договір

Спадковий договір не подається до суду, ЦНАП чи органу місцевого самоврядування для затвердження. Його укладають у письмовій формі та посвідчують у нотаріуса. Сторони можуть звернутися до державного або приватного нотаріуса за місцем розташування нерухомого майна або за іншим нотаріальним округом у випадках, коли це допускається нотаріальною практикою.

Якщо предметом договору є нерухомість, нотаріус перевіряє інформацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вносить запис про заборону відчуження майна. Це означає, що власник не може вільно продати, подарувати або іншим чином відчужити майно всупереч укладеному договору.

Окремі довідки або витяги сторони можуть отримувати через ЦНАП, Дію чи відповідні реєстри, але сам договір посвідчується саме нотаріально.

Істотні умови спадкового договору

Для спадкового договору недостатньо загальної фрази про передачу майна після смерті. Умови мають бути сформульовані так, щоб нотаріус і сторони могли зрозуміти, яке саме майно передається, які обов’язки бере на себе набувач і як підтверджується їх виконання.

Найважливішими умовами є опис предмета договору, дані сторін, перелік дій набувача, момент переходу права власності, порядок контролю за виконанням, наслідки невиконання та порядок розірвання. Якщо обов’язки пов’язані з утриманням або доглядом, їх бажано деталізувати: періодичність допомоги, вид витрат, спосіб оплати, підтвердні документи.

Нечіткі формулювання на кшталт “допомагати за потреби” часто створюють конфлікти. Краще зазначити конкретно: оплачувати комунальні платежі, забезпечувати продуктами, супроводжувати до медичних закладів, організувати поховання, підтримувати житло в належному стані.

Які документи додаються

Перелік документів залежить від майна, сімейного стану сторін і вимог конкретного нотаріуса. Перед підписанням варто уточнити список у нотаріальній конторі, оскільки для квартири, будинку, земельної ділянки чи частки в майні документи можуть відрізнятися.

• паспорти або ID-картки сторін договору;
• реєстраційні номери облікових карток платників податків сторін;
• правовстановлюючі документи на майно: договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину або інший документ;
• витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
• технічний паспорт на квартиру, будинок або інший об’єкт нерухомості, якщо він потрібен для ідентифікації майна;
• документи на земельну ділянку, кадастровий номер, витяг з Державного земельного кадастру;
• свідоцтво про шлюб, розірвання шлюбу або документи, що підтверджують особисту приватну власність;
• нотаріальна згода другого з подружжя, якщо майно є спільним;
• документи представника, якщо договір підписується через уповноважену особу;
• проєкт договору або заповнений бланк для попереднього погодження умов.

Структура та обов’язкові реквізити

Спадковий договір має бути складений так, щоб його можна було нотаріально посвідчити без подвійного тлумачення. У тексті зазначаються повні дані сторін, предмет договору, обов’язки набувача, права відчужувача та порядок переходу майна після смерті.

• назва документа, дата і місце укладення;
• повні паспортні дані, адреси реєстрації та податкові номери сторін;
• відомості про сімейний стан відчужувача та правовий режим майна;
• детальний опис майна: адреса, площа, реєстраційний номер, кадастровий номер, частка у праві власності;
• підстава набуття права власності відчужувачем;
• перелік обов’язків набувача із зазначенням строків і способу виконання;
• умови проживання відчужувача та користування майном до його смерті;
• порядок контролю за виконанням договору;
• наслідки невиконання або неналежного виконання;
• умови зміни та розірвання договору;
• підписи сторін і посвідчувальний напис нотаріуса.

Якщо використовується готовий шаблон, його потрібно адаптувати під конкретне майно та домовленості сторін, а не залишати загальні фрази без змісту.

Як правильно заповнити

Починайте із точних даних сторін. ПІБ, дата народження, паспортні реквізити, адреса та податковий номер мають відповідати документам. Для нерухомості важливо не переписувати адресу “зі слів”, а брати її з правовстановлюючих документів і реєстру.

Предмет договору потрібно описати максимально конкретно. Якщо це квартира, зазначаються адреса, загальна площа, реєстраційний номер об’єкта, документ, на підставі якого відчужувач є власником. Для земельної ділянки обов’язково вказується кадастровий номер і цільове призначення.

Найбільше уваги приділіть обов’язкам набувача. Не варто обмежуватися словами “здійснювати догляд”. Краще передбачити, що саме входить до догляду: закупівля продуктів, ліків, оплата лікування, прибирання, супровід, оплата комунальних послуг, організація поховання. Якщо витрати мають підтверджуватися квитанціями, це також слід зазначити.

Перед нотаріальним посвідченням бажано надати нотаріусу проєкт договору для перевірки. Нотаріус може уточнити формулювання, вимагати додаткові документи або запропонувати змінити умови, якщо вони суперечать законодавству.

Типові помилки

Помилки у спадковому договорі часто пов’язані не з формою, а з нечіткими умовами. Через це після смерті відчужувача або під час виконання договору можуть виникати спори між набувачем, родичами та іншими зацікавленими особами.

• неповний або неточний опис майна, через що об’єкт складно ідентифікувати;
• відсутність конкретного переліку обов’язків набувача;
• використання розмитих фраз без строків, сум або способу підтвердження виконання;
• ігнорування прав другого з подружжя на спільне майно;
• спроба укласти договір без нотаріального посвідчення;
• відсутність документів, що підтверджують право власності відчужувача;
• плутанина між спадковим договором, заповітом і договором довічного утримання;
• залишення у шаблоні умов, які не відповідають реальній домовленості сторін.

Строки розгляду

Спадковий договір не проходить адміністративний розгляд, як заява до державного органу. Строк оформлення залежить від готовності документів, завантаженості нотаріуса та необхідності отримати додаткові витяги або згоди.

Якщо всі документи підготовлені, а умови погоджені сторонами, нотаріальне посвідчення може бути проведене під час одного візиту або після попередньої перевірки проєкту. Якщо є питання щодо права власності, сімейного стану, заборон, арештів або реєстраційних даних, оформлення відкладається до усунення таких обставин.

Право набувача на майно виникає не в день підписання договору, а після смерті відчужувача та виконання передбачених умов із подальшим оформленням у нотаріальному порядку.

Часті питання

Чим спадковий договір відрізняється від заповіту?

Заповіт є одностороннім розпорядженням особи на випадок смерті, яке можна змінити або скасувати. Спадковий договір укладається між двома сторонами: відчужувачем і набувачем. Набувач бере на себе конкретні обов’язки, а майно переходить до нього після смерті відчужувача за умовами договору.

Чи можна скачати зразок спадкового договору і підписати без нотаріуса?

Зразок можна використовувати для підготовки та погодження умов, але сам спадковий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Підписання без нотаріуса не забезпечує належного юридичного оформлення такого договору.

Чи переходить квартира до набувача одразу після підписання?

Ні. Відчужувач залишається власником майна за життя, якщо інше не випливає з правової природи договору та закону. Набувач отримує право оформити майно після смерті відчужувача та за умови виконання договору.

Чи може відчужувач продати майно після укладення договору?

Якщо предметом є нерухомість, нотаріус зазвичай накладає заборону відчуження. Це обмежує можливість продати, подарувати або іншим чином передати майно всупереч договору. Перед підписанням варто обговорити з нотаріусом усі наслідки такого обмеження.

Чи можна розірвати спадковий договір?

Так, розірвання можливе за домовленістю сторін або у судовому порядку, якщо є підстави, наприклад невиконання набувачем своїх обов’язків. Умови розірвання бажано прописати в самому договорі, щоб зменшити ризик спорів.

Чи потрібна згода дітей або інших спадкоємців?

Зазвичай спадковий договір укладає власник майна, і згода потенційних спадкоємців не є стандартною умовою його посвідчення. Але якщо майно є спільною власністю подружжя або має кількох співвласників, потрібна згода відповідних осіб чи участь співвласників у договорі.

Що краще: спадковий договір чи договір довічного утримання?

Це різні правові конструкції. За договором довічного утримання право власності зазвичай переходить до набувача за життя відчужувача з обтяженням. За спадковим договором майно переходить після смерті відчужувача. Вибір залежить від мети сторін, майна та характеру обов’язків набувача.

Чи можна включити до договору обов’язок організувати поховання?

Так, така умова часто включається до спадкового договору. Її варто сформулювати конкретно: хто організовує поховання, які витрати покриває набувач, чи потрібно враховувати волю відчужувача щодо місця поховання або ритуальних дій.