Закон України «Про судовий збір»

№ 3674-VI
Чинний

Галузь права:

Дата прийняття: 08.07.2011

Дата набрання чинності: 01.11.2011

Остання редакція: 16.07.2025

Коротко про закон

Закон України про судовий збір визначає, хто, коли і в якому розмірі сплачує обов'язковий платіж за звернення до суду та за видачу окремих судових документів. Він застосовується у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, а також у передбачених випадках під час перегляду судових рішень в апеляційній і касаційній інстанціях.

Закон пов'язує сплату збору з процесуальною дією: поданням позову, заяви, скарги, заяви про забезпечення позову, апеляційної чи касаційної скарги. Він також встановлює пільги, порядок повернення сплачених коштів і правила, за якими суд може враховувати майновий стан особи.

Що регулює закон

Предметом закону є судовий збір як складова судових витрат. Він визначає платників збору, об'єкти справляння, ставки, випадки звільнення від сплати, а також підстави для повернення коштів із бюджету. На практиці це означає, що перед поданням процесуального документа особа має визначити, чи є її звернення платним, яку ставку потрібно застосувати і чи передбачена для неї пільга.

Закон розрізняє майнові та немайнові вимоги, адже від цього залежить метод розрахунку. Для майнових спорів ставка зазвичай прив'язується до ціни позову, а для немайнових вимог установлюється фіксований розмір. Частина ставок визначається через прожитковий мінімум для працездатних осіб, що робить фактичну суму залежною від показника на відповідний рік.

Окремо врегульовано сплату збору за апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень, видачу копій документів і деякі інші процесуальні дії. Закон також враховує подання документів в електронній формі, якщо відповідна редакція передбачає знижувальний коефіцієнт або спеціальний порядок застосування ставки.

Для кого закон є важливим

Закон насамперед стосується фізичних осіб, підприємців, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, які звертаються до суду або оскаржують судове рішення. Для позивача він визначає стартові витрати на подання справи, для відповідача — можливі наслідки розподілу судових витрат після вирішення спору.

Для адвокатів, юрисконсультів і представників сторін закон є робочим інструментом при підготовці позовів, апеляцій, касацій та заяв процесуального характеру. Неправильний розрахунок збору може призвести до залишення документа без руху, необхідності доплати або втрати часу на усунення недоліків.

Окреме значення закон має для осіб, які належать до пільгових категорій або звертаються з вимогами, за якими сплата збору не передбачена. До таких ситуацій можуть належати трудові, соціальні, сімейні та інші категорії справ, якщо звільнення прямо встановлене законом.

Практичне застосування

Найчастіше закон застосовується під час підготовки позовної заяви. Наприклад, у спорі про стягнення боргу потрібно визначити ціну позову і розрахувати відсоткову ставку з урахуванням мінімальних та максимальних меж. У спорі про визнання права, скасування рішення або захист немайнового інтересу застосовується інша логіка — фіксована ставка для немайнової вимоги.

Під час оскарження судового рішення закон допомагає визначити розмір збору за апеляційну або касаційну скаргу. Такі ставки часто залежать від суми, яка сплачувалася або мала сплачуватися при поданні відповідної первісної заяви. Тому для правильного розрахунку важливо враховувати не лише тип скарги, а й характер початкових вимог.

Закон також спрацьовує, коли суд залишає заяву без руху через відсутність документа про сплату збору або через сплату не в повному розмірі. Інша практична ситуація — повернення коштів: переплата, повернення заяви, відмова у відкритті провадження, закриття провадження чи інші підстави, прямо передбачені законом і процесуальними правилами.

Які питання виникають найчастіше

Під час застосування закону найчастіше виникають питання не про сам обов'язок сплати, а про правильну кваліфікацію вимоги, розмір ставки та наявність пільги. Типові запити стосуються таких ситуацій:

  • як визначити судовий збір за майновим позовом і що включати до ціни позову;
  • яку ставку застосовувати до немайнової вимоги або кількох вимог в одному позові;
  • чи потрібно сплачувати збір за апеляційну або касаційну скаргу;
  • хто звільняється від сплати судового збору за законом;
  • коли можливе відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати за ухвалою суду;
  • у яких випадках сплачений судовий збір повертається платнику.

На що звернути увагу

Судовий збір тісно пов'язаний із процесуальними кодексами: Цивільним процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом, Кодексом адміністративного судочинства та окремими положеннями інших актів. Сам закон визначає ставки і пільги, але процесуальні наслідки несплати або неповної сплати встановлюються відповідним кодексом.

Важливо перевіряти актуальну редакцію, оскільки перелік пільг, розміри ставок, правила для електронного подання документів і підходи до окремих категорій заяв змінювалися. Також слід відрізняти звільнення від сплати судового збору за законом від звільнення, відстрочення чи зменшення збору за рішенням суду з урахуванням майнового стану особи.

Окремої уваги потребують справи з кількома вимогами, зустрічні позови, заяви третіх осіб і скарги на судові рішення. У таких випадках збір може розраховуватися не як один універсальний платіж, а залежно від кожної процесуальної дії та характеру заявлених вимог.

Висновок

Закон України «Про судовий збір» дає базові правила фінансового доступу до суду: визначає платників, ставки, пільги, повернення коштів і можливість пом'якшення обов'язку сплати. Його правильне застосування допомагає підготувати процесуальний документ без технічних помилок і правильно оцінити судові витрати ще до початку розгляду справи.

Часті питання щодо закону

Що таке судовий збір за цим законом?

Судовий збір — це обов’язковий платіж, який справляється за подання до суду певних заяв, скарг та за видачу окремих судових документів. Він входить до складу судових витрат і сплачується у випадках, прямо передбачених законом.

Хто є платником судового збору?

Платниками можуть бути фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи, органи влади та інші учасники процесу, які звертаються до суду або подають процесуальні документи. Конкретний обов’язок залежить від виду документа, категорії справи та наявності пільг.

Як визначається розмір судового збору?

Розмір залежить від виду звернення до суду і характеру вимоги. Для майнових вимог він часто розраховується від ціни позову, а для немайнових — за фіксованою ставкою, прив’язаною до прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Чи потрібно сплачувати судовий збір за апеляцію або касацію?

Так, у більшості випадків подання апеляційної або касаційної скарги є об’єктом справляння судового збору. Розмір ставки визначається окремо і може залежати від ставки, яка застосовувалася при поданні первісної заяви.

Хто звільняється від сплати судового збору?

Закон містить перелік осіб і категорій справ, у яких збір не сплачується. Пільги можуть стосуватися окремих соціальних, трудових, сімейних та інших спорів, але їх потрібно перевіряти за актуальною редакцією закону.

Чи може суд зменшити або відстрочити сплату збору?

Так, у передбачених випадках суд може врахувати майновий стан особи та вирішити питання про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру збору або звільнення від його сплати. Таке питання вирішується не автоматично, а в процесуальному порядку.

Коли судовий збір повертається?

Повернення можливе у випадках, визначених законом, зокрема при переплаті, поверненні заяви, відмові у відкритті провадження або за інших встановлених підстав. Для повернення зазвичай потрібне відповідне судове рішення або процесуальний документ.

Як закон пов’язаний із процесуальними кодексами?

Закон визначає ставки, платників, пільги та підстави повернення збору. Процесуальні кодекси встановлюють наслідки несплати, порядок залишення заяви без руху, розподіл судових витрат і правила розгляду відповідних клопотань.