Розкрадання не може бути визнано вчиненим групою осіб, якщо не встановлено попереднього зговору про спільне його вчинення. Дії особи, яка брала участь у збуті завідомо викраденого майна, належить кваліфікувати за ст. 213 КК України (Хищение не может быть признано совершенным группой лиц, если не установлен предварительный сговор о совместном его совершении. Действия лица, принимавшего участие в сбыте похищенного имущества, надлежит квалифицировать по ст. 213 УК Украины)

Название (рус.)	Хищение не может быть признано совершенным группой лиц, если не установлен предварительный сговор о совместном его совершении. Действия лица, принимавшего участие в сбыте похищенного имущества, надлежит квалифицировать по ст. 213 УК Украины
Кем принят	Обласний суд
Тип документа	Постанова
Дата принятия	22.12.1988
Статус	Действующий

Документ предоставляется совершенно бесплатно, без СМС или другой скрытой оплаты.
Скачивание доступно только зарегистрированным пользователям.
Зарегистрируйтесь сейчас и получите свободный доступ ко всей базе документов - ДСТУ, ГОСТ, ДБН, Снип, Санпин

Скачать документ бесплатно!

Предварительный просмотр:

ПРЕЗИДІЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

від 22 грудня 1988 року

(Витяг)

Вироком Новоселицького районного народного суду Чернівецької області Б. і Г. засуджено за ч. 2 ст. 84 КК України.

У касаційному порядку справа не розглядалась.

Б. і Г. визнані винними у вчиненні розкрадання за таких обставин. Б., працюючи водієм-експедитором, одержав з райагропромпостачу за товарно-транспортною накладною 3528 кг рідкого пічного палива для перевезення до колгоспу. Однак на фермі колгоспу він паливо не розвантажив, а, домовившись з Г., який також працював водієм-експедитором, разом з ним викрав його і продав.

Перший заступник Голови Верховного Суду України вніс до президії обласного суду протест, в якому порушив питання про зміну вироку і перекваліфікацію дій Б. з ч. 2 на ч. 1 ст. 84 КК України, а Г. - з ч. 2 ст. 84 на ч. 3 ст. 213 КК України, оскільки суд не встановив попереднього зговору між Б. і Г.

Президія обласного суду протест задовольнила, вказавши на таке. Як видно з пояснень Б. і Г., попереднього зговору, спрямованого на викрадення палива, в їх діях не було.

Б. пояснив, що паливо він викрав сам. Скориставшись тим, що диспетчер колгоспу зробив йому в накладній позначку про розвантаження, він імітував злив палива з автоцистерни й вивіз його за межі колгоспу.

Г. не брав участі у цих діях. Б. зустрів його пізніше і попросив допомогти йому злити викрадене паливо у Р., що той і зробив. Ця обставина підтверджується показаннями Б., Г. і свідка Р.

Г. відмовився одержати будь-яку суму з переданих Б. за паливо грошей., що також підтверджує відсутність між Б. і Г. попереднього зговору.

Таким чином, дії Б. слід кваліфікувати не за ч. 2, а за ч. 1 ст. 84, а дії Г., який брав участь у збутті завідомо викраденого палива, - за ч. 3 ст. 213 КК України.