Email
Пароль
?
Войти Регистрация
Поиск 


Відстрочка виконання вироку не застосовується до осіб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин призначено примусове лікування від алкоголізму (Отсрочка исполнения приговора не применяется к лицам, которым наряду с наказанием за совершенное преступление назначено принудительное лечение от алкоголизма)

Название (рус.) Отсрочка исполнения приговора не применяется к лицам, которым наряду с наказанием за совершенное преступление назначено принудительное лечение от алкоголизма
Кем принят Обласний суд
Тип документа Постанова
Дата принятия 09.03.1989
Статус Действующий
Документ предоставляется совершенно бесплатно, без СМС или другой скрытой оплаты.
Скачивание доступно только зарегистрированным пользователям.
Зарегистрируйтесь сейчас и получите свободный доступ ко всей базе документов - ДСТУ, ГОСТ, ДБН, Снип, Санпин




Скачать документ бесплатно!


Предварительный просмотр:

ПРЕЗИДІЯ ПОЛТАВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

від 9 березня 1989 року

(Витяг)

Вироком Новосанжарського районного народного суду Л. засуджено за ч. 3 ст. 81 КК України із застосуванням ст. 461 КК України до трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та відстрочкою виконання вироку строком на два роки і на підставі ст. 14 КК України направлено на примусове лікування від алкоголізму.

У касаційному порядку справа не розглядалась.

За протестом першого заступника Голови Верховного Суду України вирок щодо Л. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи (і це визнав суд), Л. страждає на хронічний алкоголізм, потребує примусового лікування і воно йому не протипоказане. З урахуванням цього суд обгрунтовано призначив засудженому таке лікування.

А от застосування за таких обставин відстрочки виконання вироку не можна визнати правильним, оскільки згідно з ч. 2 ст. 461 КК України це не допускається щодо осіб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин призначається примусове лікування від алкоголізму.

Крім того, застосовуючи до Л. ст. 461 КК України, суд не врахував тієї обставини, що раніше він був судимий за ч. 3 ст. 140 КК України і ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Президія обласного суду вказала у постанові, що коли при новому розгляді справи буде підтверджена винність Л. в обсязі пред'явленого обвинувачення, то з урахуванням вчиненого ним злочину, даних про його особу та непогашеної судимості призначене покарання із застосуванням ст. 461 КК України є надто м'яким.