При застосуванні ст. 461 КК України суд повинен у резолютивній частині вироку вказати, чи застосовується відстрочка виконання покарання лише в частині основного покарання чи в цілому - як щодо основного, так і щодо додаткового, коли останнє призначено засудженому (При применении ст. 461 УК Украины суд должен в резолютивной части приговора указать, применяется ли отсрочка исполнения наказания только в части основного наказания или в целом - как относительно основного, так и относительно дополнительного, если последнее назначено осужденному)

ПРЕЗИДІЯ ОДЕСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

від 16 березня 1989 року

(Витяг)

Вироком Ананьївського районного народного суду Г. засуджено за ч. 2 ст. 154 і ст. 172 КК України. На підставі ст. 46¹ КК України виконання вироку відстрочено на два роки.

Ухвалою судової колегії Одеського обласного суду вирок щодо Г. залишено без змін.

Ухвалою Ананьївського районного народного суду на підставі ст. 1, п. "в" ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про амністію в зв'язку з 70-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції" Г. від покарання звільнено зі зняттям судимості.

Г. визнана винною у тому, що, працюючи головним бухгалтером комбінату громадського харчування, скупила в роздрібній торгівлі овочі і перепродала їх за більш високими цінами, одержавши у такий спосіб наживу в сумі 245 крб. З корисливих мотивів і з метою приховати спекуляцію вона внесла до бухгалтерських документів завідомо неправдиві відомості, нібито перепродані нею овочі здали підприємствам харчування інші особи.

Перший заступник Голови Верховного Суду України вніс до президії Одеського обласного суду протест, де порушив питання про зміну судових рішень щодо Г. - застосування до неї відстрочки виконання вироку строком на два роки як у частині призначеного основного, так і додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Президія обласного суду протест задовольнила, вказавши на таке.

Відповідно до ст. 46¹ КК України при призначенні покарання особі, вперше засуджуваній до позбавлення волі на строк до трьох років, суд з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного й інших обставин справи, а також можливості її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, може відстрочити виконання вироку щодо такої особи на строк від одного до двох років у частині призначення як основного, так і додаткового покарання.

При постановленні вироку щодо Г. народний суд зазначив, що на підставі ст. 46¹ КК України їй відстрочено виконання вироку на два роки з конфіскацією половини майна, що є її приватною власністю. З такого формулювання не зрозуміло, чи то суд відстрочив виконання вироку щодо Г. лише у частині основного, чи то й додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Наявні сумніви щодо відстрочки виконання вироку в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна мають тлумачитися на користь Г. До того ж вона притягається до кримінальної відповідальності вперше, має на утриманні неповнолітню дитину, перенесла дві операції, необгрунтовано одержані 245 крб. повернула. Все це дає підстави для відстрочки виконання вироку щодо Г. як у частині основного, так і додаткового покарання.

З урахуванням викладеного, президія обласного суду рішення щодо Г. змінила - відповідно до ст. 46¹ КК України відстрочила їй виконання вироку строком на два роки як щодо основного, так і щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.