Домовленість між суб"єктами підприємницької діяльності про спільне використання вільних коштів для отримання прибутку з метою його розподілу не може бути розцінено як дії, пов"язані з дачею й одержанням хабара (Договоренность между субъектами предпринимательской деятельности о совместном использовании свободных средств для получения прибыли с целью ее распределения не может быть расценено как действия, связанные с дачей и получением взятки)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 14 серпня 1997 року

(Витяг)

Вироком судової колегії в кримінальних справах Житомирського обласного суду від 11 червня 1997 р. Н. засуджено за ч. 3 ст. 168 КК та за ст. 19, ч. 2 ст. 148⁵ КК на чотири роки позбавлення волі, Б. - за ч. 2 ст. 148⁵ КК на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 46¹ КК виконання вироку в частині основного покарання відстрочено на два роки. Ухвалено стягнути з Н. на користь держави 2367 грн., здобутих злочинним шляхом.

Згідно з вироком Н. і Б. визнано винними у вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами, яке завдало великої шкоди, а Н., крім того, і в одержанні хабара в особливо великому розмірі за таких обставин.

Як визнав суд, 19 жовтня 1995 р. голова АТ "Хорс" Н., попередньо домовившись із директором приватної фірми "Еланд" Б., перерахував останній з рахунка АТ 2 млрд. 450 млн. крб., призначених для закупівлі устаткування для виробництва шпалер, з умовою, що Б. протягом двох - трьох тижнів використає ці кошти, після чого поверне їх й передасть йому, М., частину отриманого прибутку.

Фактично отримавши безвідсотковий кредит у розмірі 2 млрд. 450 млн. крб. Б. використав його в своїх цілях, після чого частинами, за п'ять разів, з листопада 1995 р. по березень 1996 р. в різних місцях дав Н., а той одержав хабар у вигляді 1050 доларів США, 200 німецьких марок і 18 млн. крб., що складає 2367 грн. 28 коп.

Оскільки Б. не зміг своєчасно повернути АТ "Хорс" 2 млрд. 450 млн. крб., то він 13 листопада 1995 р. спільно з Н. з метою отримання в банку кредиту для розрахунку з АТ у службовому кабінеті Н. підписали завідомо неправдиву накладну N 121, згідно з якою АТ безоплатно передавало приватній фірмі "Еланд" чотири станки - термопластавтомати вартістю 3 млрд. 547 млн. 614 тис. крб.

Наступного дня Б. передав цю накладну в Богунське відділення N 75 Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, що дало підстави скласти договір застави зазначеного майна між фірмою "Еланд" й банком і отримати під цю заставу короткостроковий кредит строком на три місяці в розмірі 2 млрд. 450 млн. крб. Кредит Б. використав для повернення боргу АТ "Хорс", а з банком не розрахувався, чим спричинив останньому шкоду на загальну суму (з урахуванням відсотків) 3 млрд. 638 млн. 800 тис. крб.

За касаційною скаргою адвоката судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України частково скасувала вирок з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини співучасті Н. у здійсненні шахрайства з фінансовими ресурсами. Висновки суду грунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Наведені адвокатом у касаційній скарзі доводи про те, що в суді не доведено участі Н. у здійсненні цього злочину, є безпідставними.

Свідки - головний бухгалтер АТ "Хорс" Г., завідуючий складом цього ж підприємства Р. - підтвердили в судовому засіданні, що станки-термопластавтомати зі складу не відпускались і з балансу АТ не списувались.

Свідок К. показав, що він був присутнім при розмові представника банку, Н. і Б. про те, що банк погоджується видати кредит фірмі "Еланд" під заставу станків, які їй потрібно передати.

Із накладної N 121 від 13 листопада 1995 р. вбачається, що АТ "Хорс" передало фірмі "Еланд" чотири станки. Накладна підписана директором та головним бухгалтером АТ "Хорс" і в ній зазначено, що вона має силу акта передачі основних засобів. Висновками судово-криміналістичних експертиз підтверджено, що машинописний текст накладної виконаний на одній машинці і що вона підписана директором Н. і головним бухгалтером Г.

У листі керуючому Богунським відділенням N 75 Державного спеціалізованого ощадного банку від 23 жовтня 1996 р. голова АТ "Хорс" Н. повідомив, що на території АТ "Хорс" ніякого майна, належного фірмі "Еланд", немає.

Суд дав зазначеним доказам належну оцінку й обгрунтовано дійшов висновку про співучасть Н. у виготовленні завідомо фіктивної накладної, на підставі якої фірмі "Еланд" був наданий кредит у сумі 2 млрд. 450 млн. крб. Його злочинні дії правильно кваліфіковано за ст. 19, ч. 2 ст. 148⁵ КК.

Разом з тим судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що вирок суду в частині засудження Н. за ч. 3 ст. 168 КК підлягає скасуванню, а справа закриттю з таких підстав.

Суд правильно визнав, що між головою АТ "Хорс" Н. і директором приватної фірми "Еланд" Б. була домовленість про використання протягом двох - трьох тижнів вільних коштів АТ у сумі 2 млрд. 450 млн. крб. з метою отримання прибутку, який вони мали намір розділити.

Ці обставини підтверджені показаннями Б. та фактом перерахування з рахунка АТ "Хорс" на рахунок фірми "Еланд" 2 млрд. 450 млн. крб. нібито для закупівлі обладнання.

За свідченням головного бухгалтера АТ "Хорс" Г., Н. наполягав на перерахуванні коштів, хоча підстав для цього не було, оскільки відповідний договір не був укладений.

Тому доводи адвоката про те, що Н. не мав домовленості з Б. про використання вільних коштів з метою одержання й розподілу прибутку, є безпідставними.

У рахунок розподілу прибутку від використання 2 млрд. 450 млн. крб. Б., як установив суд, протягом листопада 1995 р. - березня 1996 р. передав Н. 1050 доларів США, 200 німецьких марок та 18 млн. крб. За таких даних висновок суду про те, що Н. одержав хабара за надання безвідсоткового кредиту, є помилковим і наявними у справі доказами не підтверджений.

Домовленість між суб'єктами підприємницької діяльності про спільне використання вільних коштів для отримання прибутку з метою його наступного розподілу не може бути розцінено як дії, пов'язані з дачею й одержанням хабара.

Тому вирок у частині засудження Н. за ч. 3 ст. 168 КК скасовано, а справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину.

У зв'язку зі зменшенням обсягу обвинувачення та з урахуванням ступеня участі Н. у вчиненні злочину, того, що він уперше засуджується до позбавлення волі на строк до трьох років, позитивно характеризується і його виправлення й перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України застосувала щодо Н. ст. 46¹ КК і відстрочила виконання вироку в частині основного покарання на два роки.