Єдиний податок для приватних підприємців (Единый налог для частных предпринимателей)

Єдиний податок для приватних підприємців

1. Умови та порядок переходу на сплату єдиного податку суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб

Приватний підприємець згідно з Указом № 746 може перейти на сплату єдиного податку за умови, якщо кількість осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, не перевищує 10 чоловік (при цьому враховується кількість, а не середньооблікова чисельність, як у випадку з юридичними особами) і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Не мають права перейти на сплату єдиного податку приватні підприємці, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами і пально-мастильними матеріалами

При цьому слід мати на увазі, що приватні підприємці, які здійснюють торгівлю вином, шампанським, пивом і коньяком (включаючи бренді), мають повне право перейти на сплату єдиного податку або залишитися серед його платників, оскільки вказані вироби до лікеро-горілчаних не належать. У Номенклатурі товарів народного споживання, що обліковуються в роздрібній та оптовій торгівлі ці види продукції зазначено в окремій позиції, що не відноситься до лікеро-горілчаних виробів.

Підтвердження того, що шампанське, вино, коньяк належать до виноробної продукції, а не до лікеро-горілчаної, можна також знайти у спільному листі Міністерства агропромислового комплексу України, Комітету харчової промисловості України, Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості від 19.01.2000 р. № 22-10-1/15. Аналогічної позиції також дотримуються і податкові органи (лист ДПАУ від 18.02.2000 р. № 2286/7/16-2117).

До цього потрібно додати, що якщо платник єдиного податку планує здійснювати торгівлю вином, шампанським і коньяком та іншими алкогольними напоями, які не належать до лікеро-горілчаних, йому необхідно придбати ліцензію на торгівлю алкогольними напоями, оскільки згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21.09.2000 р. № 1969-III, діяльність, пов’язана з реалізацією алкогольних напоїв (а зазначені вироби відносяться до алкогольних напоїв), підлягає ліцензуванню.

У цей час існують два документи, що регулюють порядок переходу приватних підприємців на сплату єдиного податку: Указ № 746 і Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599 (далі – Порядок № 599).

Указом № 746 передбачено можливість переходу на сплату єдиного податку, починаючи з наступного звітного кварталу.

Знову зареєстровані фізичні особи – суб’єкти малого підприємництва мають право стати платниками єдиного податку з того кварталу, в якому було здійснено їх державну реєстрацію

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єкт малого підприємництва повинен не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного кварталу подати до органів податкової служби за місцем своєї державної реєстрації письмову заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599. Обов’язковою умовою для подання заяви є сплата всіх установлених податків та обов’язкових платежів за звітний податковий період.

На підставі заяви, а також платіжного документа (квитанції, копії платіжного доручення з позначкою банку) про сплату (перерахування) єдиного податку за період, не менший ніж календарний місяць, приватному підприємцю видається Свідоцтво про сплату єдиного податку, форму якого також затверджено наказом № 599 (далі – Свідоцтво). Це Свідоцтво або письмова мотивована відмова видається органом державної податкової служби протягом 10 робочих днів після подання заяви. При цьому Указом № 746 установлено, що суб’єкт підприємницької діяльності може прийняти рішення про перехід на сплату єдиного податку не більше одного разу за календарний рік.

Свідоцтво видається приватним підприємцям безплатно терміном на квартал

Воно є документом суворої звітності та не може бути передане іншим особам. Протягом календарного року дія Свідоцтва може щоквартально продовжуватися, але тільки за умови відсутності податкової заборгованості щодо податків та обов’язкових платежів. Підставою для продовження дії Свідоцтва є заява,              яка складається аналогічно і за тією ж формою, як і при переході на єдиний податок, а також наявність платіжних документів про сплату єдиного податку за попередні періоди і наступний період, не менший ніж календарний місяць. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу (15.03, 15.06, 15.09, 15.12), на який продовжується дія Свідоцтва.

Якщо платник єдиного податку здійснює свою підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім’ї, видається Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі – Довідка), форму якої також затверджено наказом № 599.

У разі продовження терміну дії Свідоцтва в ньому робиться відповідний запис за підписом керівника органу державної податкової служби або його заступника, який засвідчується печаткою. Аналогічні записи здійснюються в Довідках найманих працівників, які продовжують діяльність у платника єдиного податку.

У випадку збільшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найманого працівника не менше ніж за повний місяць з початку діяльності таких працівників і отримати Довідки для них.

На осіб, які працюють у приватного підприємця за договорами підряду, доплату провадити не потрібно і Довідки на них отримувати не слід

Якщо чисельність працівників протягом терміну дії Свідоцтва зменшилася, платник єдиного податку повинен повернути Довідки. Однак якщо Довідку на працюючого за наймом у приватного підприємця загублено, то навіть якщо такий працівник у підприємця вже не працює, доплату на нього може бути припинено тільки починаючи з наступного кварталу.

При втраті Свідоцтва податкові органи на підставі письмової заяви платника єдиного податку видають його дублікат. При цьому видача дубліката здійснюється тільки за наявності Довідки органів внутрішніх справ України.

Після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма довідками в 5-денний термін до податкового органу, який їх видав.

У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку повинен у п’ятиденний термін подати про це заяву до податкових органів, здати свідоцтва і всі довідки.

Платники єдиного податку, які прийняли рішення відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності та повернутися до загальної системи оподаткування, можуть це зробити з початку наступного кварталу. При цьому також необхідно подати заяву до податкових органів не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу, здати свідоцтва і всі довідки, видані на найманих працівників.

2. Ставки єдиного податку та порядок його сплати фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності

Для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 грн. і більше 200 грн. на місяць.

Якщо фізична особа – суб’єкт підприємництва здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою, встановленою на ці види діяльності місцевою радою за місцем державної реєстрації цієї фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності.

Для платника єдиного податку, котрий займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участі в його діяльності членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожного працівника.

Єдиний податок приватними підприємцями може сплачуватися завчасно за весь квартал або за місяць. У разі щомісячної сплати єдиного податку вона здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку. Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва місцевою радою змінюються ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведено оплату, не здійснюється.

3. Спрощена система оподаткування для приватного підприємця

Перелічимо податки і збори, від сплати яких звільняється підприємець, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності:

– податок на додану вартість;

– прибутковий податок;

– плата (податок) за землю;

– збір на обов’язкове соціальне страхування;

– відрахування і збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

– збір до Пенсійного фонду;

– внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

– збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

– плата за патенти.

Податок на додану вартість

Згідно з Указом № 746 приватні підприємці, котрі сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ. При цьому, якщо такі особи до набрання чинності Указом № 746 були платниками єдиного податку і були зареєстровані як платники ПДВ, то відповідно до роз’яснень податкових органів, викладених у листі № 14310, вони зобов’язані здати до податкових органів за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом копії цього Свідоцтва, подавши до податкових органів заяву про приймання цих документів і скасування реєстрації як платників ПДВ. Крім того, приватні підприємці одночасно зі здаванням Свідоцтва платника ПДВ та його копій зобов’язані:

– подати до податкових органів податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за минулий період;

– внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією, і погасити заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період (у разі її наявності).

Знову створені та зареєстровані у встановленому порядку приватні підприємці, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, можуть не реєструватися як платники ПДВ.

При цьому слід мати на увазі, що згідно з роз’ясненнями № 507 фізичні особи – платники єдиного податку мають право бути платниками ПДВ. Якщо приватний підприємець – платник єдиного податку приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону про ПДВ.

Реєстрація суб’єкта підприємництва платником податку на додану вартість здійснюється відповідно до Положення про Реєстр платників ПДВ.

Плата (податок) за землю

Що стосується плати за землю, то Порядком № 599 визначено, що плата (податок) за землю не сплачується платником єдиного податку тільки за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної у Свідоцтві. При цьому слід мати на увазі таке. У Законі № 2535 визначено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Таким чином, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які є власниками землі або землекористувачами і згідно із Законом № 2535 є платниками земельного податку, при переході на сплату єдиного податку звільняються від сплати податку на землю, що використовується ними в підприємницькій діяльності.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Тому від сплати орендної плати за землю платники єдиного податку не звільняються*.

(* Детальніше про питання звільнення платників єдиного податку від плати (податку) за землю див. у розділі «Єдиний податок для юридичних осіб».)

Прибутковий податок

Згідно з п. 6 Указу № 746 приватний підприємець не є платником прибуткового податку. При цьому доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу приватного підприємця за підсумками звітного року, а сплачена сума єдиного податку є остаточною та не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань приватного підприємця.

Що стосується утримання прибуткового податку з доходів осіб, які працюють за наймом у приватного підприємця, то в Указі № 746 визначено таке:

«Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, котрі беруть участь у підприємницькій діяльності».

З цього можна зробити висновок, що і приватні підприємці, і особи, які працюють у них за наймом, звільнені від обов’язку сплачувати прибутковий податок. Однак у Порядку № 599 однозначно сказано, що платник єдиного податку не звільняється від обов’язку нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з доходів, виплачуваних найманим працівникам, включаючи членів їх сімей, і надання відомостей про виплачені їм доходи до органів державної податкової служби (тобто довідки за ф. № 8ДР і довідки за ф. № 2, якщо місце роботи не вважається основним). Отже, приватним підприємцям – платникам єдиного податку слід утримувати прибутковий податок з доходів своїх найманих працівників.

Збори до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Державного фонду сприяння зайнятості населення

Відповідно до п. 6 Указу № 746 приватний підприємець звільняється від сплати збору на обов’язкове державне соціальне страхування, збору на обов’язкове соціальне страхування, внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Крім того, пунктом 2 Указу № 746 визначено: «Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, який сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, утримання та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівників, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї».

Отже, приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, звільнені від обов’язку утримання зборів до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування, до Державного фонду сприяння зайнятості населення не тільки зі свого доходу, а і з доходів своїх найманих працівників.

Підтвердження цього можна знайти в Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 р. № 4-6. У пп. 6.5 п. 6 цієї Інструкції зазначено, що перерахування утриманих із заробітної плати найманих працівників 1 або 2 % на загальних підставах здійснюється юридичними особами. Щодо фізичних осіб такого застереження немає. 

Те ж саме стосується і утримань до Фонду соціального страхування України.

Таким чином, можна стверджувати, що приватний підприємець – платник єдиного податку не повинен здійснювати утримань до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування із заробітної плати найманих працівників.

4. Наймані працівники

Згідно з Указом № 746 кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку – фізичною особою, не повинна перевищувати 10 чоловік.

При укладенні трудового договору між працівником і фізичною особою (приватним підприємцем) фізична особа повинна в тижневий термін з моменту фактичного допуску працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання. Цей обов’язок закріплено у статті 24 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

У випадку збільшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен зробити доплату за кожного додатково найнятого працівника з розрахунку не менше ніж за повний місяць з початку діяльності таких працівників, і отримати довідки для цих працівників.

Приватний підприємець – платник єдиного податку, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, повинен отримати на кожну особу Довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку

У разі зменшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен повернути Довідки. У разі втрати Довідки доплату за працівника може бути припинено тільки починаючи з наступного кварталу.

Довідки повинні знаходитися на робочому місці найманих працівників і пред’являтися працівникам контрольних органів, що мають відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Довідки, видані найманим працівникам платника єдиного податку, не можуть бути передані іншим особам, крім зазначених у цих довідках.

У разі втрати Довідки орган державної податкової служби видає її дублікат на підставі письмової заяви. Довідка є документом суворої звітності.

Бланк Довідки заповнюється уповноваженою на це посадовою особою органу державної податкової служби, підписується керівником або його заступником і завіряється печаткою.

Слід мати на увазі, що згідно із законодавством наймані працівники платника єдиного податку мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої розраховується в загальновстановленому порядку

Статтею 48 «Трудові книжки» КЗпП встановлено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи більше 5 днів.

Таким чином, приватний підприємець на кожного найманого працівника зобов’язаний вести трудову книжку. Виняток становлять особи, для яких місце роботи у фізичної особи не є основним, тобто сумісники, оскільки трудові книжки на сумісників ведуться тільки за місцем їх основної роботи. Норма, що передбачає обов’язковість ведення трудової книжки на всіх найманих працівників приватного підприємця (крім сумісників), діє з 13.01.2000 р.

Обов’язок приватних підприємців вести трудові книжки має велике значення для найманих працівників, і ось чому. Раніше, в період відсутності в КЗпП відповідної норми, місце роботи у приватного підприємця для найманого працівника не вважалося основним*, внаслідок чого прибутковий податок утримувався за ставкою 20 %. Сума переплати прибуткового податку, що виникала внаслідок різниці між ставками прогресивної шкали та ставкою 20 %, поверталася працівнику лише після проведення підсумкового перерахунку за декларацією про доходи за рік.

(* Згідно зі ст. 8 Декрету № 13-92 місце роботи вважається основним, якщо одночасно виконується дві умови: ведеться трудова книжка і провадяться відрахування до Фонду соціального страхування.)

У нинішній момент, якщо найманий працівник не є сумісником (на нього ведеться трудова книжка) і провадяться відрахування до Фонду соціального страхування, прибутковий податок утримується із заробітної плати найманого працівника за ставками прогресивної шкали (ставки прибуткового податку визначено Указом Президента України «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму і ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» від 13.09.94 р. № 519/94, із змінами і доповненнями).

Порядок ведення трудових книжок, яким необхідно керуватися і приватним підприємцям – платникам єдиного податку, встановлено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 58).

Згідно з цим документом при влаштуванні на роботу працівники повинні надати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, за винятком випадків, коли вони влаштовуються на роботу вперше.

5. Порядок ведення книг обліку доходів і витрат за формою № 10 для «єдиноподатника» та його найманих працівників¹

Приватний підприємець – платник єдиного податку також зобов’язаний вести Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПАУ від 21.04.93 р. № 12 (далі – Інструкція № 12). Крім того, книги обліку доходів і витрат, передбачені частиною восьмою статті 4, додатково отримуються суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою, який веде торговельну діяльність, на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів. Іншими словами, кожний найманий працівник, котрий займається реалізацією товарів, повинен вести Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга). Порядок видачі та реєстрації книг обліку доходів і витрат для найманих працівників на сьогодні законодавчо не врегульований. Однак згідно з рекомендаціями, викладеними в листі ДПАУ від 06.05.2000 р. № 6304/7/17-0217, Книга реєструється в податковому органі на кожного працівника, що займається реалізацією товарів згідно з вимогами, встановленими Порядком № 599. Пунктом 9 цього Порядку передбачено, що для визначення результатів власної діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу згідно з додатком 10 до Інструкції № 12. Отже, наймані працівники також повинні вести Книгу за формою № 10. При цьому як сам підприємець, так і його наймані працівники заповнюють у Книзі тільки чотири графи: «Період обліку», «Витрати на виробництво продукції» (на практиці ця графа має іншу назву, наприклад, «Закупівля товарів»), «Сума виручки (доходу)», «Чистий дохід».

Підсумкові дані за всіма книгами найманих працівників переносяться до Книги самого підприємця

У Книзі, яку веде найманий працівник, мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові платника єдиного податку, прізвище, ім’я по батькові найманого працівника, а також серія та номер виданої працівнику Довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. При звільненні одного та прийнятті на роботу іншого працівника додаткові книги заводити не треба. У цьому випадку підприємець повинен самостійно внести до Книги, заведеної на звільненого працівника, аналогічні відомості про нового працівника.

У разі припинення підприємницької діяльності при звільненні працівника без працевлаштування нового, або якщо закінчуються сторінки в Книзі, після проставлення на Книзі відповідного запису працівником податкового органу, Книга, зареєстрована на найманого працівника, не здається до податкових органів, а залишається на зберіганні у підприємця.

Книга має такий вигляд:

Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)	Кількість виготовленої продукції, наданих послуг (одиниця виміру)	Витрати на виробництво продукції (грн.)	Кількість проданої продукції, наданих послуг (одиниця виміру)	Ціна продажу продукції (послуг) (грн.)	Сума виручки (доходу) (грн.)	Чистий дохід (грн.)
1	2	3	4	5	6	7

У той же час згідно з тим же пп. 19.1.1 податковим інспекціям надано право залежно від виду та специфіки підприємницької діяльності вносити до форми Книги зміни та доповнення. Так, для торговельно-посередницької діяльності з урахуванням внесених змін Книга має приблизно такий вигляд: 

Дата	Закупівля товару				Винесено на ринок			Продано		Валовий дохід	Витрати	Чистий дохід
	найменування	кількість	ціна за одиницю	Сума	найменування	кількість	передбачувана ціна	кількість	ціна за одиницю
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

Тепер перейдемо безпосередньо до заповнення Книги «єдиноподатником», який займається торговельною діяльністю, та його найманими працівниками. Сам підприємець (який використовує працю найманих працівників) веде Книгу, форму якої наведено в Інструкції № 12, в якій заповнює (проставляє дату і числа без розшифрування за елементами доходів і витрат) тільки графи 1 «Період обліку», 3 «Витрати на виробництво продукції» (до цієї графи заносяться витрати на придбання товарів, призначених для реалізації, та супутніх робіт, послуг), 6 «Сума виручки (доходу)», 7 «Чистий дохід». Можливість заповнювати тільки частину граф застережена в п. 9 Порядку № 599. При цьому витрати доцільно відображати в момент виникнення доходів внаслідок того, що саме такий підхід більше за все відповідає вимогам ст. 13 Декрету № 13-92.

Наймані працівники підприємця використовують Книгу, форму якої розроблено податковою інспекцією. Їм також дозволено заповнювати тільки чотири графи (ті ж, як і для самого підприємця). У той же час найманому працівнику в більшості випадків не відомі витрати на придбання товарів, і він не може заповнити графи «Закупівля товару» (графи 2 – 5), «Витрати», «Чистий дохід». Заповнення тільки граф «Дата» і «Валовий дохід», на наш погляд, недостатнє.

Єдиний вихід із ситуації, що склалася, – внести зміни до Книги, погодивши їх з податковою інспекцією (таку можливість також передбачено Інструкцією № 12). Найзручнішим, на наш погляд, є такий її варіант:

Дата	Закупівля товару найманим працівником				Отримано товару			Продано		Валовий дохід	Виймання виручки
	найменування	кількість	ціна за одиницю	сума	найменування документа	дата документа	номер документа	кількість	ціна за одиницю
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Графи 2 – 5 будуть заповнюватися при закупівлі товару безпосередньо найманим працівником. У графі 12 показується сума готівки, вилучена у найманого працівника підприємцем протягом робочого дня.

Наведемо умовний приклад заповнення Книги, яку веде сам «єдиноподатник», і Книги його найманого працівника.

Припустимо, що підприємець у звітному кварталі придбав:

– 01.12.2000 р. – 10 джемперів за ціною 50 грн. за штуку;

– 05.12.2000 р. – 10 пар чобіт за ціною 200 грн. за пару.

Товари були передані продавцю (найманому працівнику), який 20.12. 2000 р. і 21.12.2000 р. рівними частинами повністю їх реалізував (джемпери за ціною 70 грн. за штуку, чоботи – по 400 грн.). Денна виручка в ці дні склала 2350 грн. (5 х 70 + 5 х 400).

У Книзі підприємця буде зроблено такі записи:

Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)	Кількість виготовленої продукції, наданих послуг (одиниця виміру)	Витрати на виробництво продукції (грн.)	Кількість проданої продукції, наданих послуг (одиниця виміру)	Ціна продажу продукції (послуг) (грн.)	Сума виручки (доходу) (грн.)	Чистий дохід (грн.)
1	2	3	4	5	6	7
20.12.2000		1250			2350	1100
21.12.2000		1250			2350	1100

Найманий працівник у своїй Книзі (для торговельно-закупівельної діяльність) зробить такі записи:

Дата	Закупівля товару найманим працівником				Отримано товару			Продано		Валовий дохід	Виймання виручки
	найменування	кількість	ціна за одиницю	сума	найменування документа	дата документа	номер документа	кількість	ціна за одиницю
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
20.12.2000					Видаткова накладна	20.12.2000	№ 10	5	70	350
								5	400	2000
Підсумок за день								–	–	2350	2350
21.12.2000					Видаткова накладна	20.12.2000	№ 10	5	70	350
								5	400	2000
Підсумок за день								–	–	2350	2350

6. Звітність приватних підприємців – платників єдиного податку 

Як зазначалося вище, для визначення результатів своєї підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат за формою № 10. При цьому обов’язковому заповненню згідно з п. 9 Порядку № 599 підлягають тільки графи 1 «Період обліку», 3 «Витрати на виробництво продукції», 6 «Сума виручки (доходу)», 7 «Чистий дохід».

До Книги, яку веде підприємець, мають бути перенесені дані з книг і (або) товарно-касових книг усіх найманих працівників з подальшим визначенням підсумкового фінансового результату.

До Книги підприємець має право занести виключно ті витрати, які можуть бути підтверджені документально.

На підставі даних своєї Книги приватний підприємець – платник єдиного податку заповнює і подає протягом 5 днів після закінчення звітного кварталу Звіт суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку (далі – Звіт) за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 599.

Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні Звіту датою подання вважається дата його реєстрації в органі державної податкової служби, а при надсиланні поштою – дата відправлення на штампі відділення зв’язку.

Платники єдиного податку, які побажали залишитися платниками ПДВ (таку можливість передбачено в роз’ясненнях № 507), незалежно від того, чи виникло у них у звітному періоді податкове зобов’язання, в терміни, передбачені для сплати податку, тобто не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, подають до податкового органу податкову декларацію з ПДВ (пп. 7.7.1 і 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ).

У випадку якщо термін сплати ПДВ збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) – це зазначається в листі ДПАУ від 10.04.2000 р. № 5005/7/16-1201.

Якщо приватним підприємцем використовується праця найманих працівників (таким працівникам виплачується заробітна плата) або протягом звітного періоду підприємець здійснював виплати фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру (договір купівлі-продажу, договір підряду), то обов’язковим є подання довідки за формою № 2 до податкового органу за місцем проживання одержувача такої виплати.

Довідку за формою № 2 має бути подано до податкового органу не пізніше ніж через 30 днів з моменту здійснення виплати.

Тут слід застерегти, що згідно з Декретом № 13-92 до податкового органу за місцем проживання осіб, котрі не є суб’єктами підприємницької діяльності, довідка за ф. № 2 направляється у разі виплати їм доходів не за місцем основної роботи, в тому числі за роботу за сумісництвом, за виконання разових робіт та інших робіт на підставі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру.

Отже, якщо для громадянина місце роботи у платника єдиного податку вважається основним (ведеться трудова книжка), довідку за ф. № 2 про виплату йому доходів до податкового органу направляти не потрібно.

Крім довідки за ф. № 2, у випадку використання праці найманих працівників, підприємець зобов’язаний щокварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, подавати до податкового органу за своїм місцем проживання довідку за ф. № 8-ДР, в якій має наводитися інформація про всіх фізичних осіб, які перебували з підприємцем у трудових відносинах, незалежно від того, отримували працівники дохід у звітному періоді чи ні.

У цій публікації були розглянуті основні питання, що виникають у суб’єктів підприємництва, котрі планують здійснити перехід на сплату єдиного податку, а також питання, пов’язані з діяльністю «єдиноподатників».
 

О. Савченко

Економіст-аналітик редакції газети  «Податки та бухгалтерський облік»

«Податки та бухгалтерський облік», 29 січня 2001 р., спецвипуск, № 2 (26), с. 38