Бухгалтерський облік фінансової оренди (Бухгалтерский учет финансовой аренды)

Облік орендних операцій за П(С)БО (продовження) 

 Бухгалтерський облік фінансової оренди

1. Бухгалтерський облік фінансової оренди в орендаря

Переданий у фінансову оренду об'єкт необоротних активів не відображається* на балансі орендаря. Це зумовлене тим, що всі ризики та вигоди від його використання на період, що становить значну частину терміну експлуатації, фактично належать орендарю. Отже, при передачі об’єкта необоротних активів у фінансову оренду орендодавець повинен списати його зі свого балансу.

Саме тому пунктом 5 П(С)БО 14 визначено, що «орендар відображає в бухгалтерському обліку отриманий у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов’язання за найменшою на початок терміну оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів».

Як бачимо, з'являється таке поняття, як «теперішня вартість мінімальних орендних платежів». Проаналізуємо його.

Грунтуючись на п. 4 П(С)БО 14, відзначимо, що мінімальні орендні платежі являють собою платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом терміну оренди (за вирахуванням вартості послуг і податків, належних до сплати орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

1) для орендаря – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

2) для орендодавця – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

У випадку можливості та наміру орендаря придбати об'єкт оренди за ціною нижче його справедливої вартості на дату придбання мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь термін оренди і суми, яку слід сплатити згідно з договором на придбання об’єкта оренди.

Під вартістю послуг і податків, що підлягають відшкодуванню орендодавцю, очевидно, маються на увазі вартість різних комунальних послуг (стосовно оренди площ, наприклад, вода, електроенергія тощо), що відшкодовуються орендарем, і сума податку на додану вартість, що входить до суми орендної плати.

Що стосується такого терміну, як «справедлива вартість», то в нашому щотижневику йому було присвячено достатньо публікацій. Нагадаємо, що термін «справедлива вартість» визначено в п. 4 П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 р. № 163 і є досить розпливчастим: справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов’язань у результаті операції між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами». Найімовірніше, таким формулюванням законодавець хотів урівняти справедливу і ринкову вартість.

Стосовно гарантованої ліквідаційної вартості відзначимо таке. Згідно з п. 4 П(С)БО 14 гарантована ліквідаційна вартість:

1) для орендаря – це частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати орендарем або пов’язаною з ним стороною;

2) для орендодавця – це частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, спроможною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Сутність розподілу ліквідаційної вартості об’єкта оренди на гарантовану і негарантовану полягає в такому. Як ми вже зазначали, фінансова оренда з позиції бухгалтерського обліку кваліфікується інакше, ніж у правовому і податковому законодавстві. Так, однією з найбільш відмітних особливостей є те, що з точки зору бухгалтерського обліку об'єкт фінансової оренди після закінчення терміну оренди може як передаватися, так і не передаватися орендарю.

У тому випадку, якщо об'єкт передається орендарю, гарантованою сумою звичайно є ліквідаційна вартість.

Якщо ж після закінчення терміну оренди об'єкт не переходить до орендаря, ліквідаційна вартість може бути гарантована або не гарантована до сплати орендодавцю.

При цьому слід враховувати, що якщо термін корисної експлуатації об’єкта оренди перевищує термін дії договору оренди, то сума ліквідаційної вартості може досягати значних розмірів.

Таким чином, за допомогою встановлення гарантованої ліквідаційної вартості орендодавець передає всі ризики та збитки від користування об’єкта оренди орендарю або третій стороні, що забезпечує фінансову гарантію. Наприклад, фінансовий інститут (орендодавець) на замовлення орендаря придбав дороге обладнання специфічного призначення (ступінь його замінюваності низький). У тому випадку, якщо після закінчення терміну оренди об'єкт оренди не викуповується орендарем і термін оренди становить, наприклад, 60 % терміну корисної експлуатації, орендодавець опиняється у скрутному становищі. Від решти 40 % корисного терміну експлуатації він уже не отримає доходу (продати таке обладнання важко, адже воно має специфічне призначення), в той же час витрати він поніс у повному обсязі ще при придбанні об’єкта. Тому орендодавець повинен отримати гарантії від орендаря (або третьої сторони, спроможної за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією) про відшкодування решти вартості.

Якщо одержання орендодавцем гарантованої ліквідаційної вартості забезпечується стороною, пов’язаною з орендарем або третьою, незалежною стороною, то вона (гарантована ліквідаційна вартість) для орендодавця і орендаря буде різною.

Однак такі норми міжнародних стандартів, на нашу думку, досить проблематично застосовувати у вітчизняній практиці.

Розподіл ліквідаційної вартості на гарантовану і негарантовану передбачає, що об'єкт фінансової оренди після завершення орендної угоди не переходить у власність орендарю. У той же час Закон № 723, який визначає правові відносини між суб'єктами орендних операцій, чітко встановлює, що об'єкт фінансової оренди має бути обов'язково передано у власність орендаря. Отже, негарантованої ліквідаційної вартості, як її визначає П(С)БО 14, для орендодавця по суті не буде. Тому у прикладах, наведених в цій статті, ми будемо виходити з того припущення, що негарантована ліквідаційна вартість дорівнює нулю.

Ще раз нагадаємо, що у випадку можливості та наміру орендаря придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь термін оренди і суми, яку слід сплатити згідно з договором на придбання об’єкта оренди.

Однак у п. 5 П(С)БО 14 зазначено не просто суму мінімальних орендних платежів, а теперішню вартість суми мінімальних орендних платежів. Цьому терміну необхідно приділити особливу увагу, оскільки при розрахунку доходів або витрат від операцій з фінансової оренди він є ключовим.

1.1. Розрахунок теперішньої вартості мінімальних орендних платежів 

Розрахунок теперішньої вартості грошових потоків за допомогою дисконтування раніше у вітчизняному бухгалтерському обліку (та й взагалі в економіці) практично не застосовувався, тому ця тема найскладніша для розуміння.

Як уже зазначалося, в міжнародній практиці орендні операції трактуються дещо інакше, ніж у вітчизняній. П(С)БО 14, що грунтується на МСБО, розглядає фінансову оренду з позиції кредитної операції. Орендодавець розглядається нібито у вигляді кредитора, а орендар – у вигляді позичальника.

Таким чином, операціям з фінансової оренді притаманні особливості як власне орендних операцій, так і операцій з кредитування. Звідси випливає складність проведення і відображення в обліку таких угод.

Операції з фінансової оренди розтягнуті в часі. Саме тому при проведенні таких угод необхідно враховувати часовий фактор. Одержання часових оцінок у фінансовій сфері є складним завданням. При проведенні довгострокових операцій в умовах ринку потрібно враховувати, що з плином часу вартість грошей зменшується, що призводить до висновку: гривня сьогодні дорожча, ніж гривня завтра. «Сьогоднішня» гривня може бути вкладена в бізнес, вона вже працює і приносить прибуток, а отже, вона дорожча на певну суму згідно з відсотковою ставкою. Грошові кошти, не інвестовані сьогодні, не принесуть дохід у майбутньому і з часом знеціняться (наприклад, внаслідок інфляції).

При кредитуванні дуже важливо знати, які доходи будуть отримані від здійснюваної операції, для того щоб визначитися, чи варто взагалі вкладати кошти. Позичальника ж цікавить питання, скільки і коли він повинен сплачувати кредитору і чи будуть перевищувати доходи від використання позикових коштів витрати на позику. Усе вищевикладене зводиться до поняття майбутньої вартості залежно від ставок складних відсотків, а також до поняття теперішньої вартості майбутніх надходжень з урахуванням фактора часу.

Теперішня вартість платежів (стосовно орендних операцій – мінімальних орендних платежів) – це приведена до нинішнього моменту вартість платежів, одержання яких очікується в майбутньому. Зведена вартість – це завжди вартість у нинішній момент, якому в розрахунку надається значення часу, рівне нулю. Така вартість розраховується шляхом дисконтування, тобто шляхом їх приведення за часом до нульового моменту з використанням дисконтної ставки.

Якщо ж зобов’язання виникають на незначний період часу, то величина дисконту звичайно незначна та ігнорується. Однак при довгостроковій оренді вплив часового фактора настільки істотний, що передбачені договором суми платежів щодо основного боргу і відсотків мають бути продисконтовані.

Визначення дисконтованої вартості базується на розумінні того, що з економічної точки зору безглуздо прямо (без приведення до одного часового періоду) зіставляти грошові суми, одержувані в різний час. При цьому не має значення, до якого моменту – нинішнього чи майбутнього – будуть приводитися грошові суми. Однак оскільки необхідність зіставлення грошових потоків з метою прийняття конкретного рішення виникає в нинішній момент часу, грошові потоки, як правило, приводяться до моменту прийняття рішення (нинішнього моменту часу).

Заслуговує на увагу те, що для операцій з фінансової оренди дисконтом є так звана орендна ставка відсотка.

Згідно з п. 4 П(С)БО 14 орендна ставка відсотка – це ставка відсотка, при використанні якої теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок терміну оренди. 

Орендна ставка відсотка встановлюється орендодавцем для визначення суми орендної плати.

Для власників капіталу (в нашому випадку – для орендодавця) ставка дисконтування (орендна ставка відсотка) ідентифікується з нормою доходу, очікуваною від вкладень капіталу (здавання об’єкта необоротних активів в оренду), тому чим більші шанси втрат, тим вища ставка дисконтування, за якою різні за часом доходи на інвестиції приводяться до моменту інвестування.

З поняттям теперішньої вартості нерозривно пов’язане таке поняття, як «ануїтет». Ануїтет – це послідовність платежів за конкретні регулярні проміжки часу (в нашому випадку – орендних). 

При оренді в майбутньому постійно будуть надходити орендні платежі, і для того, щоб визначити їх реальну вартість, необхідно обчислити теперішню вартість ануїтета. При цьому значну роль відіграє те, в який момент часу будуть надходити орендодавцю орендні платежі: наприкінці періоду (ануїтет на кінець або звичайний ануїтет) або на початку (ануїтет на початок). 

Якщо виплата орендних платежів здійснюється в кінці відповідного періоду, то теперішня вартість ануїтету розраховується за формулою

ТВА = А х ((1 – 1 : (1 + i)ⁿ ) : i),

де ТВА – теперішня вартість ануїтету;

А – сума мінімального орендного платежу, що сплачується регулярно (ануїтет);

n – кількість періодів, за які сплачується орендна плата;

i – ставка відсотка для зазначеного періоду (визначається в розрахунку на один період часу).

Зазначимо, що ставка відсотка визначається в розрахунку на один період, тобто якщо, наприклад, ставку відсотка встановлено в розмірі 24 % річних, а орендний платіж сплачується щомісяця, то ставка відсотка на один період часу дорівнюватиме 24% : 12 міс. = 2 %.

Саме такий випадок наведено у прикладі 2 в додатку 1 до П(С)БО 14.

Якщо ж виплата орендних платежів здійснюється на початку періоду, тобто авансом, то формула має дещо інший вигляд:

ТВА = А х (1 + (1 – 1: (1 + i)^{n – 1}) : i).

Такий випадок наведено у прикладі в додатку 2 до П(С)БО 14. 

Для ілюстрації вищевикладеного розглянемо приклад розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів.

Наприклад, орендодавець надав у фінансову оренду об'єкт основних фондів (обладнання) на термін 4 роки. Згідно з договором оренди орендар виплачує орендні платежі авансом щороку (на початку року), сума кожного з них – 1000 грн. Орендна ставка відсотка, яку орендодавець використав для визначення суми орендної плати, складає 8 %. Потрібно визначити теперішню вартість мінімальних орендних платежів.

Оскільки орендар за умовами договору сплачує орендну плату авансом, то при розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів необхідно використовувати формулу для розрахунку ануїтету на початок.

ТВА = А х (1 + (1 – 1 : (1 + i)^{n – 1}) : i) = 1000 х (1 + (1 – 1 : (1 + 0,08)^{5 – 1}) : 0,08) = 1000 х 3,5771 = 3577,1.

Це означає, що орендодавець у вигляді орендної плати отримає 4000 грн., однак реальна (теперішня) вартість цієї суми дорівнюватиме 3577,1 грн.

Розглянемо теперішню вартість кожного платежу.

Перший платіж не піддається часовому фактору, тому його теперішня вартість дорівнює 1000 грн.

Теперішню вартість наступних платежів (наростаючим підсумком) необхідно розраховувати за формулою

другий платіж: ТВА = 1000 х (1 + (1 – 1 : (1 + 0,08)¹) : 0,08) = 1000 х 1,9259 = 1925,9 грн.;

третій платіж: ТВА = 1000 х (1 + (1 – 1 : (1 + 0,08)²) : 0,08) = 1000 х 2,78326 = 2783,26 грн.;

четвертий платіж: ТВА = 1000 х (1 + (1 – 1 : (1 + 0,08)³) : 0,08) = 1000 х 3,5771 = 3577,1 грн.

Наведені розрахунки досить складні, тому на практиці використовують спеціальні таблиці, які наочно ілюструють ефект дисконтування. Таблицю розрахунку теперішньої вартості ануїтету на початок наведено в додатку 2.

Грунтуючись на п. 5 П(С)БО 14, відзначимо, що при відображенні одержання об’єкта оренди для орендаря важливу роль відіграє також справедлива вартість такого об’єкта. Якщо теперішня сума мінімальних орендних платежів більше за справедливу вартість об’єкта оренди, то об'єкт оренди прибуткується за справедливою вартістю, якщо менше – за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

На практиці справедлива вартість об’єкта оренди на початку терміну його експлуатації орендарем скоріше за все має дорівнювати теперішній вартості суми мінімальних орендних платежів. Якщо вона більше останнього показника, то для орендодавця така угода буде збитковою, якщо навпаки (справедлива вартість менша від теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів), то угода збиткова для орендаря.

Повертаючись до нашого прикладу, зауважимо, що якщо справедлива вартість основних фондів більша від теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів або дорівнює їй, то орендар при їх одержанні зробить запис, наведений у табл. 10.

Таблиця 10

№ з/п	Зміст операції	Сума, грн	Бухгалтерський облік
			дебет	кредит
1	Одержання обладнання у фінансову оренду	3577,1	104	531

Якщо справедлива вартість дорівнює, наприклад, 3000 грн. (менша від теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів), то орендар зробить той же запис, але на суму 3000 грн.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і вартістю об’єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку терміну фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається в бухгалтерському обліку і звітності тільки в сумі, що відноситься до звітного періоду.

Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом терміну оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов’язань на початок звітного періоду.

Якщо орендні платежі сплачуються один раз на рік, наприклад 2 січня, то фінансові витрати орендаря розподілятися так, як показано у табл. 11.

Таблиця 11

Дата	Мінімальна сума орендних платежів (ануїтет), грн.	Фінансові витрати, грн.	Зменшення зобов'язання щодо оренди обладнання, грн.	Залишок зобов’язання щодо оренди, грн.
	–	–	–	3577,1
02.01.2001	1000	–	1000	2577,1
02.01.2002	1000	74,1	925,9	1651,2
02.01.2003	1000	142,64	857,36	793,84
02.01.2004	1000	206,16	793,84	0
Разом	4000	422,9	3577,1	–

Оскільки перший платіж не може бути піддано впливу часового фактора, то фінансові витрати щодо нього дорівнюватимуть нулю, решта платежів розраховуються згідно з формулою розрахунку теперішньої вартості ануїтету на початок і, отже, по них з'являються фінансові витрати. Розглянемо відображення платежів у бухгалтерському обліку орендаря (табл. 12).

Таблиця 12

Дата	Зміст операції	Сума, грн.	Бухгалтерський облік
			дебет	кредит
02.01.2001	Здійснено сплату першого платежу	1000	531	311
02.01.2002	Здійснено сплату другого платежу в частині, що відноситься до сплати за обладнання	925,9	531	311
02.01.2002	Відображено сплату другого платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	74,1	684	311
31.12.2002*	Відображено фінансові витрати щодо другого платежу	74,1	952	684
02.01.2003	Здійснено сплату третього платежу в частині, що відноситься до плати за обладнання	857,36	531	311
02.01.2003	Відображено сплату третього платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	142.64	684	311
31.12.2003	Відображено фінансові витрати щодо третього платежу	142,64	952	684
02.01.2004	Здійснено сплату четвертого платежу в частині, що відноситься до плати за обладнання	793,84	531	311
02.01.2004	Відображено сплату четвертого платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	206,16	684	311
31.12.2004	Відображено фінансові витрати щодо четвертого платежу	206,16	952	684

____________
* Оскільки пунктом 12 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, установлено, що звітним періодом є календарний рік, то витрати, що відносяться до цього періоду, мають бути списані не пізніше 31 грудня.

Як бачимо, орендні платежі нібито розділяються на два елементи:

1) зменшення зобов’язання щодо оренди (дебет рахунка 531);

2) фінансові витрати (дебет рахунка 952).

Для зручності аналітичної роботи при розрахунку фінансових витрат доцільно застосовувати рахунок 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

У розглянутому вище прикладі передбачалося, що орендні платежі сплачуються на початку періоду. Якщо ж вони сплачуються наприкінці періоду, то для розрахунку теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів необхідно користуватися формулою розрахунку теперішньої вартості ануїтету на кінець. Розглянемо той же приклад за умови, що орендні платежі здійснюються наприкінці періоду (наприклад, 31 грудня):

ТВА = 1000 х ((1 – 1 : (1+i)ⁿ) : i) = 1000 х ((1 – 1 : (1 + 0,08)⁴) : 0,08) = 1000 х 3,3121 = 3312,1 грн.

Мінімальна сума орендних платежів розподіляється таким чином.

Таблиця 13

Дата	Мінімальна сума орендних платежів (ануїтет), грн.	Фінансові витрати, грн.	Зменшення зобов’язання щодо оренди обладнання, грн.	Залишок зобов’язання щодо оренди, грн.
	–	–	–	3312,1
31.12.2001	1000	74	926	2386,1
31.12.2002	1000	143	857	1529,1
31.12.2003	1000	206	794	735,1
31.12.2004	1000	264,9	735,1	0
Разом	4000	687,9	3312,1	–

Таблиця розрахунку теперішньої вартості ануїтету на кінець наведена в додатку 1.

У бухгалтерському обліку будуть зроблені такі записи (табл. 14).

Таблиця 14

Дата	Зміст операції	Сума, грн.	Бухгалтерський облік
			дебет	кредит
31.12.2001	Здійснено сплату першого платежу	926	531	311
31.12.2001	Відображено сплату першого платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	74	684	311
31.12.2001	Відображено фінансові витрати щодо першого платежу	74	952	684
31.12.2002	Здійснено сплату другого платежу в частині, що відноситься до плати за обладнання	857	531	311
31.12.2002	Відображено сплату другого платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	143	684	311
31.12.2002	Відображено фінансові витрати щодо другого платежу	143	952	684
31.12.2003	Здійснено сплату третього платежу в частині, що відноситься до плати за обладнання	794	531	311
31.12.2003	Відображено сплату третього платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	206	684	311
31.12.2003	Відображено фінансові витрати щодо третього платежу	206	952	684
31.12.2004	Здійснено сплату четвертого платежу в частині, що відноситься до плати за обладнання	735,1	531	311
31.12.2004	Відображено сплату четвертого платежу в частині, що відноситься до фінансових витрат	264,9	684	311
31.12.2004	Відображено фінансові витрати щодо четвертого платежу	264,9	952	684

У наведених прикладах орендна ставка відсотка відома орендарю. В тому випадку, якщо в орендаря такої інформації немає (не зазначено в договорі), для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

У процесі експлуатації отриманих на умовах фінансової оренди необоротних активів орендар нараховує амортизацію. Амортизація об’єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.

Періодом очікуваного використання об’єкта фінансової оренди є термін корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів – термін оренди або термін корисного використання об’єкта фінансової оренди (якщо перехід права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення терміну оренди не передбачений).

Метод нарахування амортизації об’єкта фінансової оренди визначається орендарем відповідно до П(С)БО 7 і П(С)БО 8.

Бухгалтерські записи у орендаря щодо нарахування амортизації будуть такими ж, як і щодо власних активів (табл. 15).

Таблиця 15

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік
		дебет	кредит
1	Якщо активи використовуються у виробничій діяльності і амортизацію можна прямо віднести на собівартість виготовлюваних продукції	23	13
2	Якщо активи використовуються у виробничій діяльності, але амортизацію не можна прямо віднести на собівартість виготовлюваної продукції	91	13
3	Якщо активи забезпечують збут продукції	93	13
4	Якщо орендовані активи можна охарактеризувати як активи загальногосподарського призначення	92	13

Якщо орендар, крім рахунків класу 9, використовує рахунки класу 8, то суми нарахованої амортизації «транзитом пройдуть» через рахунок 83 «Амортизація».

Якщо орендар здійснює поліпшення об’єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудовування, дообладнання, реконструкція тощо), які спричинюють збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, то такі витрати відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об’єкта фінансової оренди.

У деяких випадках поліпшення об’єкта оренди не спричинюють збільшення майбутніх економічних вигод, а здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. В таких випадках, на нашу думку, необхідно керуватися загальним правилом, викладеним у п. 15 П(С)БО 7, і включати подібні витрати до складу витрат.

У загальному вигляді проводки щодо обліку операцій з фінансової оренди в орендаря мають такий вигляд (табл. 16).

Таблиця 16

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік
		дебет	кредит
1	Одержання об’єкта фінансової оренди за найменшою з оцінок – справедливою вартістю або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів	10, 11, 12	531
2	Сплата орендних платежів у частині, що дорівнює їх теперішній вартості	531	31
3	Сплата орендних платежів у частині, що дорівнює фінансовим витратам	684	31
4	Списання орендних платежів на витрати в частині фінансових витрат	952	684
5	Амортизація об’єкта фінансової оренди	23, 91, 92, 93	13
Поліпшення об’єкта фінансової оренди, яке спричинює збільшення майбутніх економічних вигод, здійснюване підрядним способом
6	Відображення витрат на реконструкцію, модернізацію, добудовування, дообладнання об'єктів фінансової оренди	15	63
7	Відображення податкового кредиту щодо ПДВ	641	63
8	Віднесення зазначених витрат на збільшення первісної вартості об’єкта оренди	10, 11	15
Поліпшення об’єкта фінансової оренди, яке спричинює збільшення майбутніх економічних вигод, здійснюване господарським способом
9	Відображення фактично понесених витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта оренди, на суму використаних виробничих запасів	15	20
10	Відображення фактично понесених витрат на суму нарахованої заробітної плати	15	661
11	Відображення фактично понесених витрат на суму нарахувань на заробітну плату	15	65
12	Відображення фактично понесених витрат на суму інших витрат	15	63
13	Віднесення зазначених витрат на збільшення первісної вартості об’єкта оренди	10, 11	15
Відображення витрат на ремонт, у результаті якого планується відновити первісний ресурс об’єкта оренди
14	Списання вартості матеріалів, використаних для ремонту	23, 91, 92, 93, 94	20
15	Відображення нарахування заробітної плати працівників, які здійснюють ремонтні роботи	23, 91, 92, 93, 94	661
16	Відображення нарахувань на заробітну плату	23, 91, 92, 93, 94	65
17	Відображення інших витрат	23, 91, 92, 93, 94	63

2. Бухгалтерський облік фінансової оренди в орендодавця

Як уже зазначалося, фінансова оренда поділяється на пряму фінансову оренду і на оренду за типом продажу. Якщо для орендаря не має значення, є орендодавець виробником об’єкта оренди чи ні, то з позиції орендодавця різниця між цими двома типами фінансової оренди існує. Розглянемо пряму фінансову оренду.

2.1. Пряма фінансова оренда

У п. 10 П(С)БО 14 визначено, що орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об'єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає одержанню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).

Водночас залишкова вартість об’єкта фінансової оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартість необоротних активів).

Під цими двома формулювання «переховуються» дві операції: відображення доходу від зданого у фінансову оренду об’єкта і списання цього об’єкта з балансу.

Стосовно першого формулювання зауважимо таке. Згідно з Інструкції № 291 по субрахунку 161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду» відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені відповідно до П(С)БО 14.

Таким чином, з'являється нове поняття – «чисті інвестиції в оренду». У П(С)БО 14 про чисті інвестиції нічого не зазначається (внаслідок чого ускладнюється можливість розуміння цього Положення (стандарту) практичним працівником), однак МСБО 17 прямо оперує цим терміном. Тому, на наш погляд, виникає необхідність звернутися до міжнародної практики.

Чисті інвестиції в оренду – це різниця між валовими інвестиціями в оренду і незаробленим фінансовим доходом.

Валові інвестиції в оренду – це сума мінімальних орендних платежів, передбачених орендною угодою, плюс негарантована ліквідаційна вартість.

Згідно з МСБО різниця між валовими інвестиціями в оренду та їх теперішньою вартістю є незаробленим фінансовим доходом (у П(С)БО 14 цей показник назвали просто «фінансовий дохід»).

Як бачимо, суму чистих інвестицій може бути визначено і як суму мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу.

Розгляду саме цього доходу присвячено пункт 12 П(С)БО 14: різниця між сумою мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансової оренди і теперішньою вартістю зазначеної суми, визначеної за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендодавця.

Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом терміну оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.

По суті в п. 12 П(С)БО 14 йдеться про ті ж операції приведення суми грошових потоків (ануїтетів) до їх теперішньої вартості, але з позиції орендодавця.

Приклад розрахунку фінансового доходу і його розподіл між звітними періодами наведено в додатку 2 до П(С)БО 14*.

(* На жаль, у П(С)БО 14 не вдалося уникнути прикрої помилки. В додатку 2, який називається «Приклад визначення орендарем суми фінансового доходу та її розподілу між відповідними періодами», мова явно повинна йти не про орендаря, а про орендодавця.)

Наведемо умовний приклад. Орендодавець надає в оренду обладнання терміном на 4 роки. Орендні платежі сплачуються авансом, сума кожного з них – 1000 грн. Орендна ставка відсотка, яку орендодавець використав для визначення суми орендної плати, становить 8 %. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Потрібно відобразити передачу об’єкта оренди орендарю.

Для того щоб відобразити передачу об’єкта оренди орендарю, необхідно визначити валові й чисті інвестиції в оренду, а також теперішню суму валових інвестицій.

Оскільки валові інвестиції в оренду – це сума мінімальних орендних платежів плюс негарантована ліквідаційна вартість (яка в нашому прикладі дорівнює нулю), то цей показник складає 1000 х 4 = 4000 грн.

Для розрахунку теперішньої вартості валових інвестицій в оренду можна використати дані табл. 11 (дещо змінивши «шапку» самої таблиці, оскільки витрати орендаря є доходами орендодавця – табл. 17).

Таблиця 17

Дата	Мінімальна сума орендних платежів (ануїтет), грн.	Фінансовий дохід, грн.	Чисті інвестиції щодо оренди обладнання, грн.	Залишок заборгованості орендаря, грн.
	–	–	–	3577,1
02.01.2001	1000	–	1000	2577,1
02.01.2002	1000	74,1	925,9	1651,2
02.01.2003	1000	142,64	857,36	793,84
02.01.2004	1000	206,16	793,84	0
Разом	4000	422,9	3577,1	–

Таким чином, чисті інвестиції в оренду дорівнюють 3577,1 грн., фінансовий дохід – 422,9 грн.

Передачу обладнання у фінансову оренду орендодавець відображає в сумі чистих інвестицій в оренду.

Особливу увагу необхідно приділити відображенню на самих рахунках бухгалтерського обліку.

По-перше, виходячи з п. 10 П(С)БО 14 можна зрозуміти, що при передачі активу у фінансову оренду доходи майбутніх періодів не відображаються. У той же час, якщо залишкова вартість об’єкта оренди виключається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат, то згідно з принципом нарахування і відповідності доходів і витрат доходи визнаються одночасно з визнанням витрат, здійснених для одержання цих доходів. Отже, на суму мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу необхідно відобразити дохід від реалізації необоротних активів.

У той же час Інструкцією № 291 чітко встановлено, що «до доходів майбутніх періодів, зокрема, відносяться доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі)». Така ж методика відображення авансових платежів щодо зданого в оренду об’єкта прийнята і в міжнародній практиці. Використання рахунка 69 «Доходи майбутніх періодів» є обов'язковим у тому випадку, коли орендар здійснив авансову сплату орендних платежів відразу за декілька періодів, інакше застосовувати рахунок 69 немає необхідності.

По-друге, в умовах фінансової оренди мінімальні орендні платежі, що підлягають сплаті орендодавцю, розподіляються на суму чистих інвестицій і суму фінансового доходу. Тому, на нашу думку, дебіторська заборгованість орендаря (рахунок 161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду») буде відображено в сумі чистих інвестицій, а інший дохід (про який зазначається в п. 10 П(С)БО 14) буде показано як інші фінансові доходи (рахунок 732 «Відсотки одержані». На цьому рахунку відповідно до Інструкції № 291, зокрема, відображаються винагороди за здані у фінансову оренду необоротні активи) в сумі, рівній фінансовому доходу.

Таким чином, бухгалтерські записи, на нашу думку, матимуть такий вигляд (табл. 18).

Таблиця 18

Дата	Зміст операції	Сума, грн.	Бухгалтерський облік
			дебет	кредит
02.01.2001	Відображення передачі об’єкта основних фондів у фінансову оренду в сумі чистих інвестицій в оренду	3577,1	161	742
02.01.2001	Списання об’єкта основних фондів, переданих у фінансову оренду за залишковою вартістю	…	972	104
02.01.2001	Списання зносу	…	131	104
02.01.2001	Одержання першого платежу	1000	311	161
02.01.2002	Відображення одержання другого платежу у сумі чистих інвестицій в оренду	925,9	311	161
02.01.2002	Відображення одержання другого платежу у сумі фінансового доходу	74,1	311	732
02.01.2003	Відображення одержання третього платежу у сумі чистих інвестицій в оренду	857,36	311	161
02.01.2003	Відображення одержання третього платежу в сумі фінансового доходу	142.64	311	732
02.01.2004	Відображення одержання четвертого платежу у сумі чистих інвестицій в оренду	793,84	311	161
02.01.2004	Відображення одержання четвертого платежу у сумі фінансового доходу	206,16	311	732

З вищенаведеного випливає, що по суті валові інвестиції в оренду є ні що інше, як сума мінімальних орендних платежів, а сума чистих інвестицій – теперішня вартість мінімальних орендних платежів.

У нашому прикладі ліквідаційна вартість дорівнює нулю. В тому випадку, якщо гарантована ліквідаційна вартість ненульова (це можливо тоді, коли об'єкт фінансової оренди після закінчення терміну оренди не вичерпав свій ресурс), то її сума додається до суми орендної плати, а отриманий результат є мінімальною сумою орендних платежів. Ця сума розподіляється таким же чином, як і в наведеному прикладі.

2.2. Оренда за типом продажу

Одним з різновидів фінансової оренди є так звана оренда типу продажу. Її сутність полягає в тому, що орендодавцем виступає підприємство-виробник, що фактично означає продаж об’єкта оренди в розстрочення.

Звідси випливає, що, крім розглянутих вище понять (валові інвестиції, теперішня вартість валових інвестицій, чисті інвестиції), при відображенні в обліку орендодавця операцій з оренди за типом продажу важливу роль відіграє собівартість реалізованого об’єкта фінансової оренди.

Саме тому одна з основних відмінностей оренди типу продажу від розглянутої вище фінансової оренди полягає в тому, що в орендодавця з'являється прибуток або збиток від реалізації.

Згідно з п. 13 П(С)БО 14 якщо орендодавцем є виробник об’єкта фінансової оренди, то дебіторська заборгованість орендаря відображається як сума визнаного доходу (виручки) від реалізації готової продукції та теперішньої негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансової оренди одночасно з визнанням доходу (виручки) від реалізації готової продукції.

Дохід виробника від реалізації об’єкта фінансової оренди визнається за найменшою з двох оцінок: справедливою вартістю цього об’єкта або теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів, обчисленою за ринковою ставкою відсотка.

Собівартість реалізованого об’єкта фінансової оренди визначається за його балансовою вартістю, зменшеною на теперішню негарантовану ліквідаційну вартість, яка згідно з абзацем 1 п. 13 П(С)БО 14 відноситься на збільшення дебіторської заборгованості орендаря.

Як бачимо, при відображенні доходу теперішню вартість суми мінімальних орендних платежів має бути обчислено за ринковою ставкою відсотка. Це пов’язане з тим, що інколи виробники штучно занижують ставку відсотка з метою привернення клієнтів. Використання заниженої ставки відсотка може призвести до виникнення надлишку частини загального прибутку від проведення операції, яка визначається під час продажу.

Використовуючи дані попереднього прикладу, розглянемо відображення оренди за типом продажу в бухгалтерському обліку орендодавця, за умови, що справедлива вартість об’єкта оренди більше (або дорівнює) теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів, а його балансова вартість становить 2000 грн. (табл. 19).

Таблиця 19

Дата	Зміст операції	Сума, грн.	Бухгалтерський облік
			дебет	кредит
02.01.2001	Відображення дебіторської заборгованості з одночасним визнанням доходів від реалізації продукції	3577,1	161	701
02.01.2001	Списання доходу від реалізації об’єкта оренди	3577,1	701	791
02.01.2001	Списання собівартості об’єкта оренди	2000	901	26
02.01.2001	Списання собівартості об’єкта оренди	2000	791	901
02.01.2001	Відображення надходження першого платежу	1000	311	161
02.01.2002	Відображення надходження другого платежу в частині теперішньої вартості	925,9	311	161
02.01.2002	Відображення надходження другого платежу в частині фінансового доходу	74,1	311	732
02.01.2003	Відображення надходження третього платежу в частині теперішньої вартості	857,36	311	161
02.01.2003	Відображення надходження третього платежу в частині фінансового доходу	142,64	311	732
02.01.2004	Відображення надходження четвертого платежу в частині теперішньої вартості	793,84	311	161
02.01.2004	Відображення надходження четвертого платежу в частині фінансового доходу	206,16	311	732

Д. Костюк

Економіст-аналітик редакції газети  «Податки та бухгалтерський облік»

«Податки та бухгалтерський облік», 23 жовтня 2000 р., № 70 (324), с. 16