При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд зобов"язаний з"ясувати: чи дотримано встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім"ї наймача, чи прописані ... (При рассмотрении споров о праве пользования жилым помещением лиц, которые вселилось к нанимателю, суд обязан выяснить: ли соблюден установленный порядок при их вселении, в частности, было ли письменное согласие на это всех членов семьи нанимателя, прописанные ли ...)

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                             01.06.94
 
                             (Витяг)
     Б. пред'явив позов до Ж.  про  визнання  членом  сім'ї  діда,
наймача  двокімнатної  квартири  у  с.  Комісарівці Перевальського
району,  який помер у травні 1993 р.,  і визнання недійсним обміну
цієї квартири, що провела Ж.
     Рішенням Перевальського  районного  суду від 6 липня 1993 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії Луганського  обласного
суду від 12 серпня 1993 р., позов задоволено.
     Постановою президії  Луганського обласного суду від 13 жовтня
1993 р.  ухвалу судової колегії скасовано і справу  направлено  на
новий касаційний розгляд.
     Ухвалою судової  колегії  Луганського  обласного  суду  від 4
листопада 1993 р. рішення районного суду залишено без зміни.
     У протесті   заступника   Генерального   прокурора    України
поставлено  питання  про  скасування  зазначених  судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
     Судова колегія Верховного Суду України  знайшла,  що  протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
     При задоволенні  позову  суд  послався  на  статті 64,  65 ЖК
( 5464-10 ) і визнав,  що членами сім'ї наймача жилого приміщення,
які  набувають право користування приміщенням,  можуть бути особи,
які  постійно  проживають  з  наймачем  і  ведуть  з  ним  спільне
господарство.
     Проте цей висновок щодо позивача зроблено в  порушення  вимог
статей 15,  30 ЦПК ( 1501-06 ) при неповно  з'ясованих  обставинах
справи.
     Відповідно до   ст.  65  ЖК  (  5464-10  )  наймач  вправі  в
установленому порядку за письмовою згодою всіх членів  сім'ї,  які
проживають разом з ним, вселити в займане приміщення свою дружину,
дітей, батьків, а також інших осіб.
     Згідно з  роз'ясненнями,  даними  Пленумом  Верховного   Суду
України у п. 9 постанови N 2 ( v0002700-85 ) від 12 квітня 1985 р.
"Про деякі питання,  що виникли  в  практиці  застосування  судами
Житлового кодексу України" (із змінами,  внесеними постановами N 2
Пленуму від 10 березня 1989 р.  та N 13 (  v0013700-92  )  від  25
грудня  1992  р.) при розгляді спорів про право користування жилим
приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати,
чи  дотриманий встановлений порядок при їх вселенні,  зокрема:  чи
була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача,  чи прописані
вони  в даному жилому приміщенні,  чи було це приміщення постійним
їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство
тощо.
     Як видно з матеріалів справи,  спірна квартира виділена  діду
позивача на сім'ю з двох осіб, на нього і Ж. Вони були включені до
ордера і прописані у наданій  квартирі  з  24  лютого  1983  р.  З
пояснень  сторін  не  вбачається,  щоб Ж.  за життя наймача давала
згоду на вселення  в  квартиру  і  проживання  там  Б.  У  спірній
квартирі   останній  не  прописаний.  Він  включений  в  ордер  на
трикімнатну квартиру,  надану його батькам у цьому ж селищі, і там
був  прописаний.  З  1988  р.  по  червень 1992 р.  Б.  навчався у
технікумі.  У зв'язку з цим виписувався з квартири батьків  і  був
прописаний у гуртожитку.
     За цих  обставин доводи позивача про вселення в установленому
порядку в квартиру діда і постійне там проживання як  члена  сім'ї
потребують  більш  повної перевірки.  Такої ж перевірки потребує і
приєднана  до  справи  заява  20  мешканців   будинку,   в   якому
знаходиться спірна квартира,  про те,  що Б.  з дідом не проживав,
відвідував його рідко.
     Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду України
скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.