За загальним правилом примусовий обмін жилого приміщення на вимогу члена сім"ї наймача не може погіршувати житлові умови інших членів сім"ї, має проводитись з врахуванням їх інтересів і заслуговуючих на увагу доводів (зокрема віку, стану здоров"я та... (По общему правилу принудительный обмен жилого помещения на требование члена семьи нанимателя не может ухудшать жилые условия других членов семьи, может проводиться с учетом их интересов и заслуговуючих на внимание доводов (в частности века, состояния здоровье и...)

    СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                            10.02.1993
 
                             (Витяг)
     Т. звернувся в суд з позовом до Т.  та інших  про  примусовий
обмін трикімнатної   кв.   N   94   жилою   площею  49  кв.  м  по
вул. Радянській  у  м.  Луганську.  Позивач  зазначав,  що   після
розірвання шлюбу з Т. стало неможливим спільне проживання з нею та
іншими членами  сім'ї  і  просив  у  порядку  примусового   обміну
переселити відповідачів у двокімнатну кв.  N 7 по вул. 15-а лінія,
він перейде в однокімнатну кв. N 150 по вул. Героїв Сталінграда, а
наймачі цих квартир поселяться у спірну квартиру.
     Відповідачі пред'явили  зустрічний  позов  про  визнання його
таким,  що  втратив  право  користування  квартирою  в  зв'язку  з
відсутністю там понад шість місяців без поважних причин.
     Рішенням Ленінського   райнарсуду  від  29  лютого  1992  р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії Луганського  обласного
суду від 8 червня 1992 р.  і постановою президії цього ж обласного
суду від 27 липня 1992 р.,  позов Т.  задоволено,  а в зустрічному
позові відмовлено.
     У протесті   заступника   Голови   Верховного   Суду  України
ставиться питання про скасування судових рішень у  частині  позову
про примусовий обмін квартири з мотивів невідповідності їх закону.
     Судова колегія  Верховного  Суду України знайшла,  що протест
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Відповідно до  роз'яснень,  даних  Пленумом  Верховного  Суду
України у  п.  12  постанови  N  2  (  v0002700-85 ) від 12 квітня
1985 р.  "Про деякі питання,  що виникли в  практиці  застосування
судами Житлового  кодексу  України",  при примусовому обміні жилих
приміщень на підставі ст.  80 ЖК ( 5464-10 )  погіршення  житлових
умов  відповідачів,  як  правило,  не  повинно допускатись.  У цих
справах суд має всебічно враховувати інтереси  і  заслуговуючі  на
увагу доводи членів сім'ї наймача,  зокрема, вік, стан здоров'я та
інші особливі  обставини,  що  перешкоджають  користуванню   жилим
приміщенням,  яке надається в порядку обміну. Із матеріалів справи
вбачається, що частка жилої площі кожного із сторін у трикімнатній
квартирі  складає  9,8  кв.  м,  а  загальна  частка  відповідачів
становить 39,6 кв. м жилої площі.
     У приєднаній до скарги  відповідачів  довідці  зазначено,  що
розмір  жилої  площі  у  двокімнатній квартирі,  що надається їм у
порядку обміну,  становить 28,1 кв.  м,  а не  31  кв.  м,  як  це
зазначено  у  рішенні  суду.  Отже,  розмір  площі у квартирі,  що
надається відповідачам  при  примусовому  обміні,  значно   менший
частки  жилої площі,  яка припадає на них у займаній квартирі,  що
істотно порушує їх житлові умови.
     Ця квартира,  крім  того,  складається  з  трьох  ізольованих
кімнат, а відповідачам надається двокімнатна квартира із суміжними
кімнатами.
     Зазначеним обставинам суд ніякої оцінки не дав і не  з'ясував
їх у судовому засіданні,  хоча вони мають значення для правильного
вирішення справи.
     Залишені судом без уваги і дані про  неможливість  за  станом
здоров'я декого з відповідачів проживати у суміжних кімнатах.
     Оскільки справа  щодо вимог про примусовий обмін вирішена без
належної перевірки їх обгрунтованості,  судова колегія  Верховного
Суду  України  скасувала  судові  рішення  в  цій частині і справу
направила на новий розгляд.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.