|
Серед численних звернень читачів досить часто можна зустріти прохання докладно розповісти про організаційні особливості здійснення та порядок обліку того чи іншого виду діяльності. У цій публікації мова піде про діяльність автозаправних станцій.
|
|
АЗС: основи діяльності та облік
Основними нормативними документами, що визначають організацію діяльності та порядок роботи автозаправних станцій (далі – АЗС), є:
– Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою КМУ від 20.12.97 р. № 1442, зі змінами та доповненнями (далі – Правила № 1442);
– Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.98 р. № 81/38/101/235/122 (далі – Інструкція № 81).
Передусім розглянемо деякі організаційні особливості здійснення діяльності АЗС.
Особливості організації діяльності
Згідно з п. 3 Правил № 1442 АЗС поділяються на такі види:
– стаціонарні;
– пересувні;
– контейнерні.
Стаціонарні АЗС – це такі АЗС, які розташовуються в населених пунктах, а також на автомобільних дорогах і являють собою комплекс будов для приймання, зберігання і відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливороздавальними колонками.
Пересувні АЗС являють собою комплексну установку технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування і видачі нафтопродуктів. Пересувні АЗС дозволяється використовувати тільки в певних випадках, а саме для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації пального на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чищення резервуарів.
Контейнерні АЗС являють собою установку для зберігання і відпуску нафтопродуктів, що складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих у єдиному контейнері. Використання контейнерних АЗС дозволено тільки в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, у гаражних кооперативах і сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.
Місце розташування АЗС визначається органом місцевого самоврядування і узгоджується у встановленому порядку з відповідними органами МВС і територіальними органами Мінекоресурсів (Міністерства екології та природних ресурсів України). АЗС повинні відповідати вимогам екологічної безпеки, а їх проектна документація – містити розділ оцінки впливу АЗС на навколишнє природне середовище.
Режим роботи АЗС установлюється суб’єктами підприємницької діяльності за погодженням з місцевими органами самоврядування. У разі планового закриття АЗС (наприклад, для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання тощо) поруч з інформацією про режим роботи не пізніше, ніж за 5 днів до закриття, розміщується оголошення про дату і період закриття АЗС.
На фасаді АЗС має розміщуватися вивіска із зазначенням назви суб’єкта підприємницької діяльності та власника чи уповноваженого ним органу. Також на видному місці потрібно розмістити інформацію про режим роботи АЗС, копію Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, табличку із зазначенням прізвища, імені та по батькові чергового оператора, який відпускає нафтопродукти, та інформацію про місцезнаходження найближчих АЗС.
На видному і доступному місці суб’єкту підприємницької діяльності слід обладнати «Куточок покупця», в якому повинні знаходитися:
– Книга відгуків і пропозицій громадян установленого зразка;
– Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (Правила № 1442);
– Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення (затверджені постановою КМУ від 08.02.95 р. № 108);
– Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 р. № 527);
– інформація щодо порядку обміну неякісних товарів (витяг – ст. 3, 12, 14, 17) із Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII, зі змінами та доповненнями);
– Свідоцтво платника ПДВ (якщо суб’єкт підприємництва зареєстрований платником ПДВ);
– журнал відвідування суб’єкта підприємницької діяльності контролюючими органами (так званий журнал реєстрації перевірок);
– торговельний патент та інша інформація для споживачів (інформація про право покупця на ознайомлення з документами, що підтверджують ціни на товари, виставлені для продажу; адреси і номери телефонів органів, що забезпечує державний захист прав споживачів, тощо).
З метою ознайомлення покупця з товаром, що реалізується, при в’їзді на заправляння і біля оператора виставляється інформаційне табло із зазначенням нафтопродуктів, наявних у продажу, їх марки, сорту, роздрібної ціни за одиницю ваги. На колонці, з якої відпускається етилований бензин, має бути встановлено інформаційне табло «Етилований бензин».
Вимоги до кваліфікаційного рівня персоналу на АЗС
Відпуск нафтопродуктів споживачам здійснюють оператори, які повинні мати відповідний рівень підготовки для роботи на АЗС. Так, до роботи оператором АЗС допускаються особи, яким виповнилося 18 років та які пройшли навчання на спеціальних курсах з отриманням відповідного посвідчення. Оператори, а також інші працівники АЗС мають бути ознайомлені з правилами пожежної та екологічної безпеки, правилами користування засобами вимірювальної техніки, умовами утримання території АЗС у належному санітарному стані, вимогами нормативних документів, що регламентують продаж нафтопродуктів, правилами торговельного обслуговування покупців. Крім того, всі працівники повинні пройти навчання та інструктаж з перевіркою знань з питань охорони праці.
Згідно з чинним законодавством на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненнями, або роботах, здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам і службовцям безкоштовно видаються спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту (з урахуванням установлених законодавством норм безкоштовної видачі). Для операторів АЗС норми безкоштовного забезпечення засобами індивідуального захисту встановлено Типовими нормами безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту, затвердженими наказом Комітету з нагляду за охороною праці в Україні від 20.10.98 р. № 207.
Розрахунки з покупцями
Розрахунки з покупцями за придбані ними нафтопродукти проводяться, як правило, за готівку, однак можуть застосовуватися й інші форми розрахунків (безготівковий, за кредитними картками тощо). У випадку здійснення розрахунків у готівковій і/або безготівковій формі (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) суб’єкту господарювання слід мати на увазі, що згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1776), такі розрахунки повинні провадитися з використанням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) і розрахункових книжок.
Випадки, коли РРО не застосовуються, визначені ст. 9 і 10 Закону про РРО. У всіх інших випадках проведення готівкових розрахунків з покупцями через РРО є обов’язковим.
Крім того, торгівля за готівку передбачає придбання торговельного патенту. Так, пунктом 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР, зі змінами та доповненнями, передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, здійснювана суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними підрозділами в пунктах продажу товарів. При цьому відповідно до п. 3 ст. 3 цього Закону до пунктів продажу товарів віднесено стаціонарні, малогабаритні та пересувні автозаправні станції, заправні пункти, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами і скрапленим газом. Отже, для здійснення торговельної діяльності на АЗС за готівку суб’єкту підприємницької діяльності необхідно придбати торговельний патент.
Патент має бути доступним для огляду і розміщуватися на видному місці, наприклад, на фронтальній вітрині АЗС, у «Куточку покупця» або ж біля РРО.
Слід мати на увазі, що якщо торгівлю нафтопродуктами здійснює платник єдиного податку, то він згідно зі ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99 звільнений від плати за торговельні патенти. Отже, такому суб’єкту господарювання для здійснення готівкових розрахунків з покупцями придбавати торговельний патент не потрібно. (Зрозуміло, що в цьому випадку йдеться виключно про юридичних осіб – платників єдиного податку, які торгують нафтопродуктами через АЗС, оскільки фізичним особам (приватним підприємцям), котрі перебувають на єдиному податку, торгувати пально-мастильними матеріалами заборонено).
Що стосується ліцензування, то для здійснення торгівлі на АЗС отримувати ліцензію не потрібно, оскільки такий вид діяльності відсутній у переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, зі змінами та доповненнями.
У випадку здійснення готівкових розрахунків з покупцями кількість відпущених нафтопродуктів визначається за показаннями сумарних лічильників паливороздавальних колонок, а сума готівки за відпущені нафтопродукти фіксується через РРО з обов’язковою видачею водієві касового чека. На вимогу водія оператор АЗС зобов’язаний зробити позначки в подорожньому листі про кількість і вартість відпущених нафтопродуктів і завірити запис своїм підписом і печаткою АЗС.
АЗС можуть відпускати нафтопродукти покупцям і за безготівковим розрахунком. У такому випадку, як правило, між АЗС і покупцем попередньо укладається договір, згідно з яким покупець зобов’язується сплатити (як правило, завчасно) вартість нафтопродуктів, а АЗС – здійснювати заправляння автотранспорту покупця протягом застереженого в договорі терміну.
Говорячи про розрахунки з покупцями, потрібно згадати про деякі особливості. Відповідно до Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 15.10.99 р. № 10, відпуск нафтопродуктів за допомогою спеціалізованих ЕККА (РРО) з використанням будь-якої форми оплати (готівкової, безготівкової, за електронними картками) та з використанням будь-якої форми розрахунків (передоплати чи оплати за фактично отримані нафтопродукти) має супроводжуватися друкуванням фіскального чека встановленої форми, що додатково містить номер паливнороздавальної колонки, через яку здійснюється відпуск нафтопродукту. Такої думки дотримуються працівники податкових органів (див. «Вісник податкової служби України», 2002, № 16).
Приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС
Доставлення нафтопродуктів на АЗС здійснюється автомобільним транспортом, який обладнаний відповідно до правил пожежної безпеки та має відповідне маркування.
Перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформляється виписуванням товарно-транспортної накладної (далі – ТТН), в якій зазначаються: найменування нафтопродуктів, густина, температура, об’єм і загальна маса нафтопродуктів.
Приймати нафтопродукти заборонено у випадку:
– неналежним чином оформленої ТТН або її відсутності;
– відсутності свідоцтва про перевірку автоцистерни або градуювальної таблиці на резервуар АЗС, затвердженого територіальним органом Держстандарту України, за результатами перевірки резервуара;
– несправності зливного пристрою автомобільної цистерни;
– наявності підтоварної води в нафтопродуктах;
– невідповідності виміряного значення базової висоти резервуара до значення, нанесеного на резервуарі;
– наявності в нафтопродукті механічних домішок і явних сумнівів у відповідності якості нафтопродукту до вимог стандарту;
– незаповненості «по планку» автоцистерни.
Облік нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об’єму. У зв’язку з цим приймання всіх нафтопродуктів, що надходять на АЗС в автоцистернах, а також нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, здійснюється за товарно-транспортною накладною і за об’ємом, виміряним у резервуарі.
При надходженні нафтопродуктів на АЗС матеріально відповідальні особи зобов’язані перевірити їх відповідність до кількості, сортів, марок, зазначених у супровідних документах, і забезпечити їх повне зливання, після закінчення якого оглянути транспортні засоби на предмет повноти зливання. Зливання нафтопродуктів до підземних резервуарів потрібно здійснювати закритим способом (через шланг). Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни до резервуара необхідно заміряти рівень нафтопродукту в резервуарі. У процесі приймання нафтопродуктів оператор зобов’язаний стежити за наповненням резервуара для того, щоб запобігти його переповненню. Процес зливання повинні контролювати працівник заправляння і водій автоцистерни.
При прийманні нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, оператор АЗС перелічує кількість місць, що надійшли, і перевіряє відповідність трафаретів до даних, зазначених у ТТН.
За відсутності розходжень між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною в ТТН, оператор розписується про прийняття в накладній, один примірник якої залишає на АЗС, а три повертає водієві, який доставив нафтопродукт.
У разі виявлення невідповідності фактично вимірюваної температури, густини та кількості нафтопродуктів до показників у ТТН дозволяються зливання за умови відсутності підтоварної води в автоцистерні та приймання нафтопродуктів за фактично виміряними показниками, які визначаються за різницею об’ємів нафтопродукту, виміряного в резервуарі до і після зливання. При цьому виміряні температуру і густину в резервуарі і автоцистерні необхідно звести до єдиного показника. Про виявлені невідповідності складається акт про нестачу в трьох примірниках. Перший примірник додається до змінного звіту, другий передається водієві, третій залишається на АЗС. Про фактично прийнятий нафтопродукт робиться відповідна позначка на всіх примірниках ТТН.
Про прийнятий нафтопродукт мають бути зроблені відповідні записи в журналі обліку нафтопродуктів, що надійшли. Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою суб’єкта підприємницької діяльності, а сам журнал має бути зареєстрований у державній податковій інспекції за місцем здійснення підприємницької діяльності, скріплений печаткою державної податкової інспекції та завірений підписом її керівника.
При торгівлі нафтопродуктами слід мати на увазі, що їх включено до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.06.93 р. № 95. Отже, на такі товари (крім інших товаросупровідних документів) суб’єкт господарювання повинен мати сертифікати відповідності (або копії таких сертифікатів), що підтверджують відповідність товарів до встановлених норм і стандартів. Продаж нафтопродуктів, що надійшли за імпортом, дозволяється тільки за наявності: сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката, виданого в державній системі сертифікації органом, уповноваженим (акредитованим) Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.
За реалізацію товарів (у тому числі імпортних), що підлягають обов’язковій сертифікації, без сертифіката згідно зі ст. 1701 Кодексу про адміністративні правопорушення на посадових осіб підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності накладається адміністративний штраф у розмірі від 3 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок приймання-здавання зміни на АЗС
Після закінчення кожної зміни залишок нафтопродуктів інвентаризується. При цьому оператори АЗС спільно:
– визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни;
– вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі;
– визначають за результатами вимірювання об’єм нафтопродуктів у резервуарах АЗС;
– роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виручки за зміну;
– передають по зміні залишок готівки;
– перевіряють за допомогою контрольних мірників фактичну похибку роботи кожної паливороздавальної колонки.
Для визначення об’єму пально-мастильних матеріалів, відпущених споживачам за зміну, знімаються показання сумарного лічильника всіх паливороздавальних колонок. Потім у кожному резервуарі здійснюються вимірювання загального рівня нафтопродуктів і рівня підтоварної води. Після чого за показаннями сумарних лічильників паливороздавальних колонок визначається кількість нафтопродуктів, що знаходяться в резервуарах.
Для оперативного контролю за наявністю нафтопродуктів у резервуарах при передачі зміни оператори АЗС повинні вимірювати рівень автобензину і моторних мастил не рідше одного разу на 5 діб, а інших нафтопродуктів – не рідше одного разу на 10 діб. Результати вимірювань фіксуються в журналі вимірювання нафтопродуктів у резервуарах.
При розходженні фактичної та книжкової кількості нафтопродуктів у резервуарі в межах відносної похибки вимірювання ± 0,8 % за ГОСТ 26976 зміна передається і приймається. У разі перевищення відносної похибки величини ± 0,8 % керівництво АЗС повинно вжити заходів до проведення позачергової перевірки засобів вимірювання АЗС територіальним органом Держстандарту.
Після звіряння залишку нафтопродуктів з даними обліку він здається під розписку однією матеріально відповідальною особою іншій. Після закінчення зміни передаються також залишки грошей і розмінної монети.
Після закінчення кожної зміни оператором АЗС складається змінний звіт у двох примірниках за формою № 25-НП (додаток 25 до Інструкції № 81). У змінному звіті ведеться кількісно-сумовий облік руху нафтопродуктів за їх видами та марками, а також відображаються показники сумарних лічильників паливороздавальних колонок і сума виручки за зміну. Перший примірник з доданими товарно-транспортними накладними і готівкою, що надійшла за зміну, здається до бухгалтерії. Другий примірник залишається на АЗС.
Змінні звіти за роботу у вихідні та святкові дні дозволяється передавати до бухгалтерії в перший робочий день після вихідних і святкових днів.
Бухгалтерія приймає і перевіряє змінні звіти з доданими до них первинними документами (товарно-транспортними накладними, відомостями встановленої форми, супровідними відомостями з інкасації готівки тощо).
На підставі перевірених змінних звітів і первинних документів бухгалтерією складаються місячні накопичувальні відомості, в яких відображаються:
– кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за видами, марками, сортами і цінами;
– купівельна і продажна вартість нафтопродуктів, що надійшли;
– кількість і вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку (в тому числі окремим рядком зазначається сума ПДВ);
– кількість і вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковим розрахунком згідно з відомістю (в тому числі окремим рядком зазначається сума ПДВ);
– результати інвентаризації нафтопродуктів і готівки.
На підставі даних накопичувальних відомостей відповідні записи стосовно руху нафтопродуктів провадяться в регістрах обліку.
Облік діяльності АЗС
Оскільки через АЗС здійснюється роздрібна торгівля нафтопродуктами, то обліку діяльності АЗС властиве все, що стосується обліку звичайного роздрібного торговельного підприємства.
Так, матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу (а саме такими виступають нафтопродукти для АЗС) належать до товарів, і отже, є різновидом запасів підприємства.
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлені П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами та доповненнями (далі – П(С)БО 9).
Придбані запаси (нафтопродукти) прибуткуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, порядок формування якої визначено п. 9 П(С)БО 9. Для обліку товарів призначений однойменний рахунок 28. Облік нафтопродуктів АЗС ведеться, як правило, на субрахунку 282 «Товари в торгівлі» до цього рахунка.
У податковому обліку АЗС (платника податку на прибуток) при придбанні нафтопродуктів по першій події (оплаті або оприбуткуванню) виникають валові витрати. При цьому стосовно вхідних до складу вартості придбаних нафтопродуктів сум ПДВ (за наявності податкової накладної постачальника) АЗС має право на податковий кредит. За результатами звітного (податкового) кварталу вартість нафтопродуктів підлягає перерахунку відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.
Стосовно витрат діяльності АЗС зауважимо таке.
З урахуванням вимог П(С)БО витрати операційної діяльності АЗС формуються із:
– собівартості реалізованих товарів;
– витрат, пов’язаних з операційною діяльністю АЗС, що не включаються до собівартості реалізованих товарів.
Метод визначення собівартості реалізованих товарів згідно з П(С)БО 9 підприємство вибирає самостійно. Однак враховуючи, що АЗС торгують нафтопродуктами вроздріб, у більшості випадків такі підприємства ведуть облік нафтопродуктів у продажних (роздрібних) цінах і розраховують собівартість реалізованих нафтопродуктів методом ціни продажу (порядок його застосування визначено п. 22 П(С)БО 9 і розглядався нами неодноразово).
Облік собівартості реалізованих нафтопродуктів ведеться АЗС на субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» рахунка 90 «Собівартість реалізації».
У податковому обліку або за датою зарахування коштів від покупців, або за датою відпуску нафтопродуктів покупцям, тобто за правилами першої події, виникають валові доходи і податкові зобов’язання щодо ПДВ.
Крім собівартості реалізованих нафтопродуктів, АЗС несе ряд інших витрат, пов’язаних з операційною діяльністю. До них відносяться витрати на амортизацію основних засобів та інших необоротних активів, нарахування заробітної плати персоналу АЗС і внесків до соціальних фондів, сплату податків і зборів тощо. Облік таких витрат ведеться на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Після закінчення місяця або року (залежно від вибраного підприємством періоду) сума витрат, накопичених на рахунках класу 9, списується на рахунок 79 «Фінансові результати».
На закінчення публікації пропонуємо вашій увазі типові проводки щодо обліку діяльності АЗС:
|
Зміст господарської операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
дебет
|
кредит
|
|
Надходження нафтопродуктів
|
|
Отримано нафтопродукти від постачальника
|
282
|
631
|
|
Відображено суму ПДВ
|
644
|
631
|
|
Відображено право на податковий кредит щодо ПДВ (за наявності податкової накладної постачальника)
|
641
|
644
|
|
Оплачено рахунок постачальника
|
631
|
311
|
|
На нафтопродукти, що надійшли, нараховано торговельну націнку
|
282
|
285
|
|
Реалізація нафтопродуктів
|
|
Продано нафтопродукти за готівковий розрахунок, відображено виручку
|
301
|
702
|
|
Нараховано податкові зобов’язання щодо ПДВ
|
702
|
641
|
|
Реалізовано нафтопродукти за безготівковим розрахунком
|
361
|
702
|
|
Нараховано податкові зобов’язання щодо ПДВ
|
702
|
641
|
|
Надійшла оплата за нафтопродукти, реалізовані за безготівковим розрахунком
|
311
|
361
|
|
Визначення фінансового результату від реалізації нафтопродуктів
|
|
Списано суму торговельної націнки, що припадає на реалізовані нафтопродукти
|
285
|
282
|
|
Відображено собівартість реалізованих нафтопродуктів
|
902
|
282
|
|
Списано на фінансовий результат собівартість реалізованих нафтопродуктів
|
791
|
902
|
|
Списано на фінансовий результат дохід від реалізації нафтопродуктів
|
702
|
791
|
|
Облік інших витрат діяльності
|
|
|
|
Відображено інші витрати діяльності, що не включаються до собівартості реалізованих нафтопродуктів
|
92, 93, 94
|
13, 20, 66, 65, 64
|
|
Списано витрати на фінансовий результат
|
791
|
92, 93, 94
|
Очевидно, що бухгалтерський облік на АЗС нічим не відрізняється від обліку на будь-якому підприємстві роздрібної торгівлі.
|
Л. Солошенко
|
Економіст-аналітик редакції газети
«Податки та бухгалтерський облік»
|
«Податки та бухгалтерський облік», 20 травня 2002 р., № 40 (494), с. 23
Дата підготовки 20.05.2002
Щотижневик «Податки та бухгалтерський облік»
