Трудові відносини у запитаннях в відповідях (Трудовые отношения в вопросах в ответах)

ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ У ЗАПИТАННЯХ В ВІДПОВІДЯХ

«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»

N 36, від 9 вересня 2002 р.

Василь Комаров

головний спеціаліст Управління політики оплати праці Міністерства праці та соціальної політики України

Так, можна.

Документом, яким регламентовано Порядок тимчасового заступництва, є роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 за N 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 за N 820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86 за N 521/30-18). Цей Порядок діє на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 за N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР».

Тимчасове заступництво - це виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі, організації.

Працівнику, який заміщує, виплачується різниця між його фактичним посадовим окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує (без надбавки).

Працівник, який заміщує, одержує премію відповідно до Положення про преміювання, що поширюється на працівника, якого він замішує. На різницю в окладах, що одержується, премія нараховується в тому ж порядку, як на доплату за суміщення посад.

Тимчасове заступництво допускається за умови, коли немає штатного заступника, помічника за посадою тимчасово відсутнього працівника. У випадках, коли у керівника є декілька помічників, штатним заступником вважається перший, старший помічник.

За час відсутності керівників підприємств, установ, організацій їхнім штатним заступникам (помічникам) і головним інженерам різниця в окладі не виплачується.

Отже, у даному випадку можна виплатити різницю в посадових окладах за виконання обов'язків начальника відділу за час його щорічної відпустки.

Так, мають, якщо така робота мала місце.

Відповідно до ст. 54 КЗпП України нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2002-2003 роки встановлено доплату за роботу в нічний час до 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Оплата роботи у святкові та неробочі дні провадиться відповідно до статті 107 КЗпП України.

Оплата праці в разі суміщення професій провадиться відповідно до статті 105 КЗпП України, згідно з якою розміри доплат за суміщення професій (посад) встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2002-2003 роки доплати за суміщення професій одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками та окладами суміщуваних посад працівників.

Отже, якщо має місце зазначена у запитанні робота, її має бути оплачено згідно із зазначеними статтями КЗпП України, які нині не втратили чинність.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» документи колишнього Союзу чинні до ухвали аналогічних нормативних актів України.

Тому, вирішуючи питання про доплати за роботу в шкідливих та важких умовах праці, адміністрація організації має керуватися Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.86 за N 387/22-78, якою затверджено Типове положення про оцінку умов праці на робочих місцях та порядок застосування галузевих (регіональних) переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати працівникам за умови праці.

Доплати за умови праці надаються на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим (регіональним) переліком робіт.

Конкретний розмір доплат і тривалість їхніх виплат встановлюється наказом по установі, організації за погодженням з профкомом.

Доплати встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці особам, безпосередньо зайнятим на цих роботах, і нараховуються за час фактичної зайнятості працівника в таких умовах праці, виходячи із тарифної ставки.

Під час визначення розміру доплати до мінімальної зарплатні (якщо за виконану місячну норму праці працівникові нараховано зарплатню, меншу за розмір мінімальної зарплатні) доплату за умови праці не враховують, тобто вона виплачується понад розмір мінімальної заробітної платні.

Отже, рішення з цього питання (встановлення або скасування доплат за роботу у важких та шкідливих умовах) роботодавець ухвалює на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці.

У сумнівних випадках щодо правильності надання пільг і компенсацій за роботу в шкідливих та важких умовах праці, якості атестації робочих місць доцільно звертатись до місцевого органу Державної експертизи умов праці, на яку покладено державний контроль з цих питань.

Що стосується розмірів оплати праці за виконаний обсяг робіт, то відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Так, поширюється. Статтю 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» доповнено новою частиною, якою передбачено, що в разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи й робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Це положення набуває чинності з 1 січня 2003 року, тобто, починаючи з цієї дати, геофізична партія має всі підстави для підвищення тарифних ставок, посадових окладів на 25% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.95 за N 648.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 за N 100 (з подальшими змінами) для нарахування виплат за час вимушеного прогулу середньоденний заробіток обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної платні за останні 2 календарні місяці роботи, що передували вимушеному прогулу, на число фактично відпрацьованих днів протягом цих 2 календарних місяців (пункти 2 та 8 Порядку).

У наведеному в листі випадку працівника незаконно звільнили з роботи 17 квітня 2001 року. В цьому випадку нарахування виплат за час вимушеного прогулу провадиться, виходячи з заробітку за 2 календарні місяці роботи, що передують вимушеному прогулу - за лютий та березень 2001 року.

Якщо протягом лютого та березня 2001 року працівник не відпрацював жодного робочого дня, розрахунки проводяться, виходячи з виплат за 2 попередні місяці - грудень 2000 року та січень 2001 року (пункт 2 Порядку).

У разі, якщо і протягом цих 2 попередніх місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, розрахунки провадяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади та тарифні ставки (в тому числі і за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), проводиться коригування заробітної платні, в тому числі премії та інших виплат, що враховуються в разі обчислення середньої заробітної платні, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів та тарифних ставок.

На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної платні та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей (пункт 10 Порядку). Тобто коефіцієнт коригування може зменшуватись, виходячи з фінансових можливостей підприємства. Рішення про зменшення коефіцієнта коригування оформляється відповідним наказом та обов'язково погоджується з профспілковим комітетом.

Нарахування виплат за час відпустки провадиться відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 за N 100 (з подальшими змінами), шляхом ділення заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових та неробочих днів, встановлених законодавством). Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна платня обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (пункт 2 Порядку).

У наведеному в листі випадку працівник протягом розрахункового періоду не мав заробітку на підприємстві, яке оплачує відпустку працівника, зарахованого на роботу за переводом. Компенсацію за невикористану відпустку на нове місце роботи з попереднього місця роботи не перераховано.

Враховуючи наведене, обчислення середньої заробітної платні для оплати часу відпустки проводиться, виходячи з установлених працівникові в трудовому договорі за новим місцем роботи тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (пункт 4 Порядку).

Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 19 Закону України «Про підприємства в Україні», виходячи з фінансових можливостей, госпрозрахункові підприємства самостійно у колективному договорі з дотриманням норм та гарантій, передбачених чинним законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат.

Чинне законодавство обмежує термін службового відрядження за кордон - не більше 60 календарних днів.

У разі направлення спеціалістів на роботу за кордон на термін понад 60 календарних днів слід керуватися Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, затвердженими постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 25.12.74 за N 365, постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 08.06.90 за N 225 «Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного та технічного співробітництва» (діють в даний час відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 за N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР»), постановою Міністерства праці України від 22.03.93 за N 16 «Про оплату праці в карбованцях працівників, відряджених за кордон по лінії економічного і технічного співробітництва», наказом Міністерства праці України від 16.01.96 за N 4 «Про внесення змін до постанови Мінпраці України від 22 березня 1993 року за N 16».

Розміри посадових окладів постійних представників України при міжнародних організаціях визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.99 за N 1246 «Про впорядкування умов оплати працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном» (зі змінами). Що стосується встановлення додаткової оплати працівникам, які за направленням підприємства працюють у районах крайньої півночі Росії, то це питання підприємство має врегульовувати самостійно у колективному договорі, керуючись наданими йому чинним законодавством правами.

Відповідно до статті 217 КЗпП України за працівниками, які навчаються у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, зберігається середня заробітна платня за час додаткових відпусток у розмірах, встановлених законодавством.

Обчислення середньої заробітної платні за період додаткової відпустки, пов'язаної з навчанням, провадиться відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 за N 100 (з подальшими змінами) шляхом ділення заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових та неробочих днів, установлених законодавством).

Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до ст. 124 КЗпП України та ст. 9 Закону України від 23.06.95 за N 239/95-ВР «Про донорство крові та її компонентів», у день давання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку.

Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, у тому числі в разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника, цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

Тобто, якщо працівник перебував у відпустці без збереження заробітної платні, і в один з днів цього періоду давав кров, то він не звільняється від роботи на підприємстві і за ним не зберігається середній заробіток.

Але він має право на додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку, який за бажанням працівника може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.